Спогади Єзекіїля викликали до життя тварин із Об'явлення святого Івана Богослова, в четвертій главі якого читаємо:
«І перед престолом — як море скляне, до кришталю подібне. А серед престолу й навколо престолу четверо тварин, повні очей спереду і ззаду.
І перша тварина подібна до лева, а друга тварина подібна до теляти, а третя тварина мала лице, як людина, а четверта тварина подібна до орла, що летить.
І ті чотири тварини — кожна з них мала навколо по шість крил, а всередині повна очей. І спокою не мають вони день і ніч, промовляючи: “Свят, свят, свят Господь, Бог Вседержитель, що Він був, і що є, і що має прийти!”».
«Зогар»{250} («Книга осяяння») додає, що чотири тварини звуться Ханіель, Кафзіель, Азріель та Аніель і що вони дивляться на схід, на північ, на південь і на захід.
Стівенсон зауважив, що коли такі дива існують на небі, то чого тільки немає в пеклі. Із наведеного уривку Апокаліпсиса Честертон запозичив свою блискучу метафору ночі: «чудовисько, повне очей».
«Hayoth» (живі істоти) — так означені чотири ангели в Книзі пророка Єзекіїля; за «Сефер Єцірою»{251}, вони — десять чисел, які разом з двадцятьма двома літерами алфавіту спричинилися до створення світу; згідно із «Зогаром», вони зійшли з Неба, короновані літерами.
Від чотирьох облич «Hayoth» походять символи євангелістів; у Матвія це ангел (часом — бородатий чоловік), у Марка — лев, у Луки — віл, а в Івана — орел. Святий Єронім у коментарі до Книги пророка Єзекіїля спробував обґрунтувати ці приписувані їм ознаки. Він стверджує, що Матвія символізує ангел (людина), бо той підніс людську природу Спасителя; Марка — лев, оскільки той сповістив про Його царську велич; Луку — віл, символ самопожертви, бо він явив свою священицьку вдачу; Івана — орел, за його ревний лет.
Німецький дослідник доктор Ріхард Хенніг{252} шукає давні витоки цих символів у чотирьох знаках зодіаку, віддалених один від одного на дев’яносто градусів. Із левом і биком труднощів немає; ангел був ототожнений з Водолієм, котрий має людське обличчя, а орел, що символізує Івана, — зі Скорпіоном, відкинутим однак як лихе передвістя. Ніколас Девор{253} у своїй «Астрологічній енциклопедії» також висуває цю гіпотезу й завважує, що всі чотири істоти поєднані у сфінксі, який має голову людини, тулуб бика, пазурі та хвіст лева і крила орла.
Хаока, бог Грому
У індіанців сіу{254} Хаока користався вітрами, мов паличками, щоби бити в барабан Грому. Його роги свідчили про те, що він був також богом мисливства. Він плакав од утіхи та сміявся, коли сумував. Холод він відчував як тепло, а тепло як холод.
Химера
Перша згадка про Химеру з’являється в шостій пісні «Іліади». Там мовиться про її божественне походження і про те, що вона мала голову лева, тулуб кози і хвіст змії; вона вивергала з пащі полум’я, а вбив її, як і провіщали боги, Беллерофонт{255}, син Главка. Голова лева, тулуб кози та хвіст змії — саме так описує її Гомер, проте Гесіод у «Теогонії» зобразив її триголовою, і такою ж вона відтворена в датованій V століттям знаменитій бронзовій скульптурі в Ареццо{256}. Посеред хребта в неї козяча голова, з одного кінця — зміїна, а з другого — лев’яча.
У шостій пісні «Енеїди» «вогнедишна Химера» з’являється знову. Коментатор Сервій Гонорат зазначив, що, за всіма авторитетними джерелами, чудовисько походить з Лікії{257}, де є вулкан, який теж зветься Химерою. Біля його підніжжя кубляться змії, схили вкриті луками, на яких пасуться кози, а на вершині, що вивергає полум’я, влаштували свої лігвища леви; тож Химера — начеб метафора цієї дивної гори. Раніше Плутарх стверджував, нібито Химера — ім’я капітана піратів, котрий наказав намалювати на своєму кораблі лева, козу та змію.
Ці безглузді припущення доводять, що люди втомилися від Химери. Замість уявити її, Химеру воліли переінакшити. Вона була надто гетерогенною: лев, коза та змія (у деяких текстах — дракон) опиралися, не бажаючи утворювати одну істоту. З плином часу Химера стає «чимось химерним»; знаменитий жарт Рабле («Чи здатна Химера, погойдуючись у порожнечі, споживати потаємні думки?») якнайкраще окреслює цю переміну. Невідповідна форма зникає, а слово залишається, щоб означати неможливе. «Облудна думка», «гра уяви» — такі визначення Химери подає сьогодні тлумачний словник.