Лишень із цікавості нагадаємо, що ім’я Бога Elohim також ужите в множині в першому вірші Книги Буття, хоча дієслово при ньому стоїть в однині («На початку Боги створив небо та землю»), і така конструкція дістала назву множини величі, або повноти[2].
Ось рядки про Бегемота в дослівному перекладі Луїса де Леона, який заповзявся «зберегти латинський сенс і гебрайську атмосферу, позначену певною величчю».
10. Тепер ти бачиш Бегемота; траву, наче бик, він їсть.
11. Бачиш, сила його в його хребті, а міць його в пуповині його черева.
12. Наче кедром, ворушить він хвостом; жили його соромітних місць переплелися.
13. Його кості — бронзові сопілки; мов пруття залізне.
14. Він — початок Божих доріг; і Той, хто створив його, вдасться до ножа[3].
15. Для нього росте в хащах трава, і там бавиться вся польова звіринá.
16. У затінку він пасеться; у захистку очерету й мочарів.
17. Тінява вкриває його тінь; верби над струмком його затуляють.
18. Бачиш, він вип’є річку і не подивується; певний, що Йордан тектиме йому просто в пащу.
19. Своїми очима, наче гаком, він зачепить його; гострими киями проштрикне його ніздрі.
Щоб пояснити попередній текст, додамо тлумачення Сіпріано де Валери{16} [4]:
10. Ось Бегемот, якого я створив з тобою; траву, наче бик, він їсть.
11. Ось його сила в його хребті, а міць його в пуповині його черева.
12. Наче кедром, ворушить він хвостом; жили його статевого органа переплетені.
13. Його кості міцні, мов криця; а його члени, мов пруття залізне.
14. Він є початком Божих доріг; Той, хто створив його, наблизиться до нього своїм мечем.
15. Направду ліси підносять йому своє пагіння; і вся польова звіринá пустує там.
16. У затінку він спочиватиме, у заростях очерету й у вологих місцинах.
17. Тінисті дерева вкривають його своєю тінню; верби над струмком його затуляють.
18. Це він украде річку, що не буде плинути; і вірить, що Йордан тектиме просто в пащу його.
19. Він зробить його своїми очима на бездоріжжі та проштрикне йому ніс.
Бенші
Здається, ще ніхто її не бачив; вона не так істота, як виття, що ночами страхає людей в Ірландії та (згідно з «Демонологією і чаклунством» сера Вальтера Скотта) в гірських районах Шотландії. Вона віщує смерть когось із членів сім’ї під вікнами оселі. Це особливий привілей деяких родів, у жилах яких тече чиста кельтська кров без домішок латинської, англосакської чи скандинавської. Бенші чути також і в Уельсі та Бретані{17}. Вона належить до племені парок. Її виття зветься keening[5].
Брауні
Це послужливі чоловічки брунатного кольору, від якого й походить їхня назва[6]. Вони зазвичай навідуються на ферми у Шотландії та пораються по господарству, поки родина спить. У одній з казок братів Грімм{18} згадується схожа історія.
Славетний письменник Роберт Льюїс Стівенсон{19} запевняв, буцімто залучив своїх Брауні до літературної праці. Коли він спав, ті підказували йому фантастичні теми, приміром, дивне перевтілення доктора Джекіла на містера Гайда, а ще той епізод з «Олалли», коли юнак, нащадок старовинного іспанського роду, кусає руку своєї сестри.
Бурак
У першому вірші сімнадцятої сури Корану мовиться: «Хвала Тому, хто переніс уночі раба свого з мечеті священної до мечеті віддаленої — місця, яке ми благословили, щоб явити Йому наші знамення». Коментатори запевняють, що хвала стосується Бога, що його раб — Магомет, що місто, де стоїть священна мечеть, — Мекка, а віддалена мечеть розташована в Єрусалимі, і що з Єрусалима Пророк був перенесений на сьоме небо. У найдавніших версіях цієї легенди Магомета супроводжує людина чи ангел; у пізніших ідеться про небесного скакуна, більшого за віслюка, але меншого за мула. Цей скакун — Бурак, чиє ім’я означає «осяйний». Бертон{20} стверджує, що індійські мусульмани зображають його з лицем людини, вухами віслюка, тулубом коня та крилами і хвостом павича.
Одна ісламська легенда оповідає, що, залишаючи землю, Бурак перекинув глек із водою. Пророк піднісся до сьомого неба, а дорогою на кожних небесах розмовляв з тамтешніми патріархами й ангелами, і перетнув Єдність, і відчув холод, від якого скрижаніло його серце, коли рука Всевишнього поплескала його по плечу. Людський час непорівнянний із Божим; повернувшись на землю, Пророк підняв глек, з якого не пролилося ще ні краплі.
2
Так само в «Граматиці» Іспанської королівської академії читаємо: «
4
Виділених слів немає в гебрайському оригіналі, вони були додані перекладачем (
6
Домовики (