Про СПК хибно кажуть, що це «психосоматика». У принципі, можна зрозуміти, звідки ростуть ноги цієї тези: очевидної органічної причини для болю немає, а людина при цьому скаржиться, має ознаки тривожного чи депресивного розладів, або і те, й те. Однак СПК — це не психосоматика.
По-перше, «психосоматики» в сенсі матеріалізації думок про рак чи самонавіювання болю не існує. Є зв’язок емоційних контурів мозку та решти тіла через гормони й автономну нервову систему.
Головним зв’язковим між емоційним станом, зокрема стресом, страхом, тривогою і кишківником, є кортикотропін-рилізинг-фактор (КРФ) гіпоталамуса[32] — речовина, яка там виділяється і дає подальші розпорядження в тілі. КРФ діє не лише на гіпофіз, а й на інші відділи мозку та кишківник, а також бере участь у контролі скорочення прямої кишки, впливає на больовий поріг кишківника, запалення і роботу імунної системи в кишківнику. В геніальної покійної Емі Вайнгауз є пісня No good — про те, що героїня мимоволі зрадила нареченого, а він дізнався про це. Там є такі слова: «Мій шлунок впав, кишки скрутилися» (My stomack drops, and my guts churn). Оце воно — страх спричинив спазм [98, 99].
Люди із СПК часто є надто чутливими до бентеги — сигнал немов посилюється в рази, коли передається від гіпоталамуса далі. Уявіть, ви купили новий смартфон, і там поки не відкалібрована чутливість екрана — варто торкнутися, з’являються якісь зайві літери чи цифри. Потрібно зменшити чутливість екрана, щоб це припинилося. Так і в разі СПК. Людина сама не обирає «аж так сильно перейматися», тому «просто заспокоїтися, бо всі хвороби від нервів», не здатна. СПК — це не самонавіювання. Можна сказати, що СПК є неточним калібруванням осі стресу гіпоталамус–гіпофіз–наднирники і порушеним балансом симпатичної та парасимпатичної нервової систем. Наведу цитату зі статті в провідному науковому журналі Nature (авторитетнішого вже нема): «Соціальний стрес та спотворення способу життя, щоб до цього стресу призвичаїтися, часто відбуваються коштом синдрому подразненого кишківника» [100, 101].
По-друге, психічний розлад робить людину більш чутливою до болю та дискомфорту, спричинених СПК. У людини, яка пережила сильний стрес чи тривалі негаразди, як-от біль у животі й нескінченні обстеження, може змінитися чутливість нейронних контурів до хорошого і посилитися — до болю [102]. Тому дискомфорт від СПК привертає до себе значну увагу в людей, яким і без того тяжко. Наявність психічного розладу та СПК значно погіршує прогноз лікування обох, і ми повертаємося до важливої тези: замкнене коло взаємопов’язаності психічного і фізичного станів слід розривати, відтак лікувати «і голову, і хвіст» одночасно [103].
Не всі авторитети, зокрема Американський коледж гастроентерологів, однаково трактують значення стресу і психічного стану в патогенезі СПК, і це точно не вичерпна причина розвитку цієї хвороби. Важливу роль відіграють спадковість, перенесені кишкові інфекції (так званий постінфекційний синдром подразненого кишківника), зміни кишкової мікробіоти внаслідок порушення раціону або вживання антибіотиків чи харчових алергій і непереносимостей, деякі антидепресанти, а подекуди навіть менструальний біль[33] [104, 105].
Досі достеменно ніхто не знає, чому саме кишківник починає поводитися, як вуж на сковорідці, й розвивається СПК. Тому, на жаль, не можна сказати, що робити для запобігання СПК [106]. Важливо хоча б таке:
• вміти давати собі раду зі стресом та вчасно шукати психологічної допомоги (навіть якщо коледж має рацію щодо незалежності СПК від психічного стану),
• просити кваліфікованої поради гастроентеролога щодо раціону та лікування СПК,
• знати, як діагностують СПК, і не дати себе замучити й розорити непотрібними обстеженнями.
Тож як діагностують СПК? Авторитети дають щодо цього настанови різної деталізованості.
• Національний інститут вдосконалення медичних послуг (NICE) каже, що діагноз ставлять, щойно симптоми відповідають критеріям [107].
• Американський коледж гастроентерологів наполягає на вичерпному дослідженні різноманітних показників та на колоноскопії [108].
• Канадські гастроентерологи дійшли консенсусу в тому, що треба діяти по мінімуму, а головне — виключити ймовірність раку [109].
Можливо, це тому, що в Британії і Канаді за медичні послуги сплачують з бюджету системи охорони здоров’я, а в США відповідні витрати обтяжують кишені громадян, бо далеко не кожна страхова програма покриє всі ці дослідження. Однак зараз не про це.
32
Так звана вісь стресу — це зв’язок між ділянками мозку гіпоталамусом, гіпофізом та корою наднирників через нерви й гормони. Його назва каже нам: він змушує гіпофіз виділяти кортикотропний гормон. Кортико- означає кору наднирників, тропний — що він туди прямує. Наднирники ж у відповідь виділяють гормон кортизол, який опосередковує реакцію на стрес в усьому тілі.
33
Алергія — це недоречна імунна реакція на продукт, а непереносимість — нездатність перетравлювати чи засвоювати певну їжу.