Якщо ви запідозрили в близької старшої людини депресію, не треба давати кінські дози вітаміну D, тироксину чи припиняти пити ліки. Навмання ми ніколи не діємо. Що в цьому разі робити?
• Антидепресанти (важливо ретельно дібрати препарати[47], зважаючи на побічні ефекти деяких із них, зокрема на гіпонатріємію, тобто надто низький рівень натрію в крові).
• Психотерапія.
• Електростимуляція мозку.
Як запобігти депресії?
• Лікувати хронічні хвороби, полегшувати хронічні стани.
• Керувати болем за допомогою ліків і когнітивно-поведінкової терапії.
• Прагнути зберігати соціальну й фізичну активність.
• Звернутися по психологічну допомогу, щоб пережити втрату.
• Повноцінно і збалансовано харчуватися в будь-якому віці.
Наведене вище знижує ризик, а не вберігає від депресії з гарантією. Варіант «просто бути заможними, здоровими і психічно стабільними» не пропоную.
У мами Дмитра трусяться руки.
Якщо в людини тремтять руки, слід оцінити твердість ходи, раціон і ліки, які людина зараз приймає. Просто так руки не трусяться. Тут потрібно не докоряти мамі за розлитий чай, а з’ясувати, в чому річ, і лікувати стан медикаментозно.
Це може бути хвороба Паркінсона, паркінсонізм (кілька симптомів), деменція з тільцями Леві чи сильна нестача вітаміну В1.
Мама Ольги безперервно говорить і дуже знервована.
У старших людей деменція може мати психотичні прояви, як-от ажитація, тобто збудження. В цьому разі допоможе ретельно дібрана терапія, яка зменшить симптоматику.
Дальня родичка Іри пішла з дому й загубилася.
Це схоже на деменцію з блуканням. Мабуть, нейродегенеративні процеси заторкнули ділянки мозку, що відповідають за пам’ять і орієнтацію. Таких людей не можна відпускати самих чи бодай без записки з контактами близьких.
До речі, що таке той психоз? З дитинства я чула це слово у вислові «психоз у етого меріна». Тепер я знаю, що це цитата з фільму 1938 року, а психоз — це наявність звукових, візуальних, нюхових чи тактильних галюцинацій, химерних переконань (делюзій) та збаламученості: оповідь перестрибує з теми на тему, нитка розмови втрачається, речення обриваються, людина торохтить і аж задихається [142]. До слова, тепер, у ретроспективі, я розумію, що в психозі мене звинувачували тоді, коли я починала злитися на пасивну агресію дорослих, і то був ніякий не психоз. У вас теж таке було?..
Бабуся Оксани вночі ходила в туалет, а потім вставала о п’ятій ранку і починала готувати собі сніданок, гучно та дуже несхоже на круасани з кавою. Потім нарікала на дітей та онучку, що вони довго сплять. Удень з її кімнати лунало хропіння.
Це безсоння. Люди старшого віку змінюють свій хронотип, тобто починають фізіологічно засинати і прокидатися в інший, ніж у середньому віці, час. Із часом вони стають так званими жайворонками, що і можна було колись спостерігати в громадському транспорті о пів на восьму ранку. Колись це було еволюційним пристосуванням до виживання племен людей в африканських саванах, повних диких звірів. Спершу пильнували молоді, а ближче до світанку прокидалися старші. Нині ж це втратило актуальність.
Які симптоми безсоння?
• Труднощі із засинанням.
• Людина прокидається серед ночі чи на світанку і більше не спить.
• Сон поверхневий, із частими пробудженнями і вставаннями.
• Наче спить всю ніч, але вдень куняє чи лягає спати, бо немає сил.
• Наслідки поганого сну — це хронічна втома, погіршення пам’яті та когнітивних здібностей, а також вищий ризик впасти або потрапити в аварію [143].
Хоча запитайте себе, чи був колись ваш сон хорошим. До чого призводить хронічне безсоння?
• Менше утворення гормону мелатоніну.
• Хронічний біль.
• Тривожність.
• Апное (зупинка дихання уві сні).
• Кашель.
• Ніктурія (бажання піти в туалет уночі).
• Хвороба Паркінсона.
• Денний сон і брак фізичної активності (коло замкнулося).
Що робити?
Наводжу в тому порядку, що й у протоколі.
• Налагодити гігієну сну, тобто спати в темній прохолодній тихій кімнаті під теплою, досить важкою ковдрою, лягати і вставати о тій самій порі щодня, а не як Бог дасть, запровадити ритуали перед сном, як-от читання книги чи моціон, завчасу відкладати телефони й ноутбуки, а також не дивитися телевізор за три години до сну.
47
Це означає, що лікар оглядає й опитує пацієнта, вивчає історію хвороби, оцінює побічні ефекти, відтак дає рецепт на препарат. Його приймають, і лікар стежить за змінами стану, тоді підвищує дозу до максимуму й оцінює ефект, а якщо ліки не діють, призначає інший препарат. Лікар не каже «Ну, пропийте це, може це, і ось ще ці трави», — і написано це на папірці, брендованому логотипом фармкомпанії. Як то кажуть, узято з натури.