ЕНТОНІ: Гадаю, ти не усвідомлюєш своїх дій.
ЛЮСІ: Чому? Не треба було тобі казати про це? Ліпше тримати при собі?
ЕНТОНІ: О, я зрозумів! Ну я і дурень! Йолоп! Пані майбутня актрисо! На мить я навіть повірив. Знаєш, у тебе справді талант!
ЛЮСІ: Ти просто нікчема!
ЕНТОНІ: І все ж є над чим попрацювати. Ти надто холодна. Якби в тебе дійсно була затримка, ти хвилювалась би більше.
ЛЮСІ: Звідки ти знаєш? У тебе що, траплялися затримки?
ЕНТОНІ: Авжеж! У школі, коли я носив короткі штанці.
ЛЮСІ: Дуже дотепно!
ЕНТОНІ: Годі. Тепер поговорімо серйозно, гаразд?
ЛЮСІ: Це ж ти намагаєшся жартувати, не я. Бо я від початку була серйозна.
ЕНТОНІ: Отже, це така кара мені? Ти радо прибила б мене до отого хреста над дверима. Гарна вийшла б прикраса.
ЛЮСІ: Хрест тут ні до чого.
ЕНТОНІ: Та що ти знаєш про Бога...
ЛЮСІ: О, то ти в нас тепер ревний вірянин! Час від часу зиркаєш на годинник, там вісімнадцята вісімнадцять — отже, Господь існує, так?
ЕНТОНІ: Хіба я таке казав?
ЛЮСІ: Знаєш, до чого йде ця розмова?
ЕНТОНІ: Годі, Люсі, зупинись!
ЛЮСІ: Ти не забув, про яку «дрібницю» ідеться?
412: Я почуваюсь незручно. Ходімо звідси.
413: Не кваптеся. От побачите: ця тема швидко ущухне.
ЛЮСІ: Вона мала б уже повернутися, правда?
ЕНТОНІ: Годі, це просто нечувано! Ти вдаєш, що тобі є діло? Нечуваний егоїзм!
ЛЮСІ: Насправді мені все одно. Але ж цікаво!
ЕНТОНІ: О, маєш рацію, тобі все одно! Забираю свої слова назад. Тобі просто кортить бачити продовження. І це найгірше.
ЛЮСІ: Найгірше?!
ЕНТОНІ: Гадаєш, тебе ніхто не осудить? Будь-хто на твоєму місці стидався б! Але не ти! Ти радієш!
ЛЮСІ: Що ти верзеш?!
ЕНТОНІ: Вважаєш себе незамінною, правда? Уперше ти відчуваєш себе в цьому будинку важливою — адже ти переспала з чоловіком своєї сестри! І вишенька на торті — у пані затримка, овва! Реванш!
ЛЮСІ: Реванш?! Що за дурня!
ЕНТОНІ: Ліпше промовчу, бо скажу ще щось гірше.
ЛЮСІ: Знаєш, це так на тебе схоже. Спершу розводишся, мов папуга, потім німуєш!
ЕНТОНІ: Тобі пощастило, що я не розпускаю рук!
ЛЮСІ: Тоні, насправді ти мене раниш.
ЕНТОНІ (помовчавши): Піду подихаю свіжим повітрям.
ЛЮСІ: Ти навіть не запитаєш, чи зробила я тест?
ЕНТОНІ: Якби ти зробила тест, то не казала б, що в тебе затримка. Ти сказала б: «Тоні, я вагітна» — або промовчала б узагалі.
ЛЮСІ: І ти не поцікавишся, чому я не зробила тест?
ЕНТОНІ: Ні, бо знаю: ти відповіси в образливий спосіб. «Ентоні, ти ж маєш довіряти мені!» Щось таке...
ЛЮСІ: Саме це я й хотіла сказати.
ЕНТОНІ: Зараз я заздрю твоєму батькові... Якби щось могло зламатись у мені саме цієї миті, це було б просто чудово! І мені байдуже, якої ти про це думки!
ЛЮСІ: Ентоні, що зроблене, те зроблене. Це реальність, варто змиритися з нею.
ЕНТОНІ: О, виходить, це природа? Сильніша за нас природа, що чхати хотіла на мораль. Єдина мета цієї «природи» — будь-якою ціною штовхати нас до розмноження, правда? Хіба ми не сумісні? Хіба не це зблизило нас? У чому річ — запахи, флюїди? Хіба не тому ти миттю кладеш слухавку — бо, глянувши на себе у дзеркало, хочеш блювати? (Пауза.) Не хочу чути цих аргументів. Я людина культурна. Цивілізована. Хай навіть предки мої двісті років тому жили в бараку. О, мені часто про це нагадують! Та я не дозволю нікому використовувати колір моєї шкіри, щоби переспати з чоловіком своєї сестри!
ЛЮСІ: Нічого подібного я не казала!
ЕНТОНІ: Можливо, але більшість людей у цій країні повірили б у протилежне!
ЛЮСІ: Подивися на мене. Зазирни мені в очі й скажи — ти дійсно не хочеш почати все з початку? (Пауза.) Маю іти до аптеки.
5.
САЛЛІ: Клятий голуб! Ніби навмисне чекав на мене! І ляп — лайно мені у волосся! Іншим разом я посміялася б, але зараз... На вулиці я зустріла Люсі. Дивний у неї був вигляд.
ЕНТОНІ: Вона така завжди.
САЛЛІ: Ти не запитаєш у мене, чому я маю затримку?
ЕНТОНІ: Що?!
САЛЛІ: Так, уже дві години затримки. Тебе це не хвилює? Авжеж, містера Тоні хвилюють тільки рівняння! У мене на голові багато лайна?
ЕНТОНІ: Га?..
САЛЛІ: Послід голуба! Бачиш?
ЕНТОНІ: Не бачу...
САЛЛІ (помовчавши): Чи є в цьому всьому сенс?
ЕНТОНІ: Про що ти?
САЛЛІ: Чому голуб обрав мене своєю метою саме сьогодні? Випадок? Просто випадок? Невже я просто опинилася не в тому місці не в той час?
ЕНТОНІ: Чого ти від мене хочеш?
САЛЛІ: Але ж містер Тоні працює над математичною формулою, що роз’яснить нам явище збігів!