САЛЛІ: Стівене, подивися мені в очі і скажи чесно: ти погодився б на те, що пропонує мені педрада?
Пауза.
СТІВЕН: Авжеж.
413: Люсі таки має рацію. Я залюбки витурив би цього виродка за поріг!
СТІВЕН: Що ж... не вкрадатиму ваш час...
САЛЛІ: Дякую, що зайшов.
СТІВЕН: Атож... До побачення!
ЕНТОНІ: До побачення.
САЛЛІ: Я тебе проведу.
Вони виходять.
ЛЮСІ: Ентоні, я вагітна.
Пауза. Повертається Саллі.
САЛЛІ: Оце так! Я й не підозрювала, що він має такі думки!
ЛЮСІ: Вузьколобий!
САЛЛІ: Люсі!
ЛЮСІ: Я відразу відзначила, що в цього типа якісь проблеми. Те, як він на мене дивився... Палке бажання і водночас стримування. Самобичування.
САЛЛІ: А я гадаю, він просто злякався. Певно, на нього тиснуть.
ЛЮСІ: Це не привід здаватися!
САЛЛІ: І що ти пропонуєш?
ЛЮСІ: Завжди знайдеться вихід!
САЛЛІ: Мені набридло шукати вихід.
ЛЮСІ: Я готова працювати офіціанткою, касиркою, будь-ким, але не дозволю, щоби чинуші зі спітнілими долонями заважали моїй старшій сестричці без вагань дивитися на себе у дзеркало!
САЛЛІ: Тоні, чого ти мовчиш?
ЕНТОНІ: Люсі має рацію.
ЛЮСІ: Авжеж, нарешті, хоч раз Люсі права!
Вона виходить.
ЕНТОНІ: Я міг би викладати...
САЛЛІ: Що викладати? Теорію збігів?.. Даруй, коханий, я не хотіла тебе образити...
Вона виходить.
413: Чому ви на мене так дивитеся?
412: Дивлюся — і все.
413: Засуджувати легко.
412: Я не засуджую. Друже, та у вас параноя!
413: Жив собі чоловік, мав трьох доньок. Перша прийшла зарано, третю ніхто й не чекав. І лише друга змогла сповна насолодитися його любов’ю. І стала його продовженням. Ідеальна донька!
412: Певно, ви здивуєтеся, але мені подобається, коли ви в розпачі. Це надає вам людських рис.
413: Я не у розпачі! Мабуть, вам так хочеться думати, але я — аж ніяк не у розпачі!
412: Не вірю!
413: Більшу частину життя я провів, зазираючи в мікроскоп. Не бачив там ні надії, ні безнадії. Лише дуже складний ланцюжок життя — і все! Дрібнесенькі молекули, які от уже чотири мільярди років множаться в усіх напрямках. Молекули, з яких складаємось і ми з вами, мій дорогий 412-й... Коли ми розмножуємося, вони переживають нас. Молекули використовують нас, як носіїв, і керують нашим життям. Молекули — це наші гени. Гени — це не просто задоволення, як багато хто вважає. Прагнення задоволення підштовхує нас до розмноження. А отже, кохання — це стратагема, винайдена природою, аби спонукати нас до злягань. Хоча дехто назвав би кохання звичайною пасткою...
412: А як щодо мислення? І щодо мови? Навіщо вони нам, якщо ми — звичайнісінькі носії генів?
413: Ви впевнені, що хочете почути відповідь? Дорікатимете потім аморальністю.
412: Не соромтеся. Ми вже не в тому стані...
413: Більшість тварин уміють висловлювати свої думки. Їхня мова, звичайно, не така досконала, як наша, але вони висловлюються, а в деяких видів тварин система нейронів отримує і обробляє інформацію достоту так, як це відбувається в головах людей. Основна відмінність між нами і шимпанзе — це обсяг мозку. У нас він більший приблизно на тисячу кубічних сантиметрів. Але ж ця різниця — результат сліпого випадку! Самиці наших далеких предків іноді приводили дитинчат з відхиленням — надто збільшеним черепом. Мати й дитина не переживали таких пологів, адже отвір у матці був надто вузьким, та іноді мутанти (саме мутанти!) народжувалися завчасу, приходили на світ дуже слабкими. Часом вони виживали — хоча це потребувало посиленої уваги й відповідальності їхніх батьків. Таким чином удосконалювалися соціальні стосунки, а мова ускладнювалася, поволі адаптуючись до нової системи нейронів. Крики й ричання перетворювалися на слова, своє місце відвойовувало і мислення. Усі ми — результат завчасних пологів. Випадок перетворився на норму. Свою слабкість ми обернули на небезпечну зброю.
9.
САЛЛІ: Ні, ви чули?! Тільки послухайте: «Шкільна рада округу Дувр у Пенсильванії поставила вимогу до викладачів біології згадувати в курсі для третього класу про існування «розумного задуму» — теорії, альтернативної теорії Дарвіна. Президент Джордж Буш особисто висловився на захист викладання обох теорії, і 31 із 50-ти штатів розглядають можливість узаконити такий погляд. Згідно з опитуванням, 55% американців вважають, що Бог створив людину в її сучасному вигляді, без переходу зі стану риби чи мавпи. Не знаю, плакати мені чи сміятися... Але це не все! Я розпитала трохи про Стівена. Він ходить до ортодоксальної протестантської церкви. Доктрина там нібито поміркована — та все ж ортодоксальна!