– О, це якраз є дуже простим. Але тобі доведеться трохи почекати на відповідь. А поки що я чекаю на твою: як, на твою думку, чи врятуємося ми кожен окремо?
Шенк не знав, що відповісти.
– Е-е-е... ну, я думаю, що так, – розгублено відповів він.
– На основі ваших індивідуальних гріхів?
– Ну, так.
– Значить, кожен з нас постане перед Ісусом Христом у скритості власної совісті? А як твоя совість, найманцю?
– Тримається.
– Ти ж не безгрішний?
– Звісно, не безгрішний. А це що таке? – Шенк остаточно роздратувався. – Допит? Проповідь у церкві? Ви священнослужитель?
– Мені просто цікава ця розмова. А тебе ні?
– Не дуже.
– Тоді я почекаю, поки ти не зацікавишся власною душею. – Незнайомець несподівано підвівся. – Залишаю вам стілець. Вибач за умови, в яких тобі доводиться перебувати, але поки що це необхідно. Я подбаю про те, щоб ти більше не голодував. До побачення.
Він відвернувся, заховавши книгу за пояс, вийшов з камери і грюкнув дверима. Почувся скрегіт замків і засувів.
□□□
Коли він надряпав дерев'яною ручкою ложки риску на стіні, щоб відзначити шостий день свого ув'язнення, двері зі скреготом відчинилися, хоча час їсти ще не настав. На порозі стояв той самий огрядний чоловік, який раніше випитував його з есхатології.
За ці кілька днів Шенк встиг подумати про те, про се. Товстун дотримав свого слова, і найманець дійсно отримував свою денну норму їжі та води, а ще кілька разів приходили різні люди, щоб змінити йому пов'язку та змастити рану, яка виглядала все краще і краще. В результаті всього вищесказаного, його турбувала лише одна річ – страшенна нудьга. Він міркував, що коли "проповідник", як він в думках почав називати того чоловіка з книгою, прийде знову, то він зіграє свою гру – мабуть, це було необхідно для того, щоб виплутатися з досить прикрої ситуації, в якій він опинився. Тому, побачивши знайому бороду, він відклав ложку і сів на нари, залишивши стілець відвідувачу. У вікно пробивалося яскраве проміння полудня.
– Ну, як справи? – запитав другий чоловік. – Ти подумав про те, про що ми говорили?
– Так.
– Мені дуже цікаво.
– Ми будемо врятовані індивідуально. За свої індивідуальні гріхи. Ми не несемо відповідальності за те, що роблять інші.
– Свята правда. Але як бути з гріхами, які виникли з вини інших?
– Тобто?
– Тобі доводилося вбивати когось?
– Звичайно, я ж солдат.
– А чому ти ним став?
Шенк розгубився. Він ніколи не замислювався над цим, бути солдатом було для нього мов повітря – це була невід'ємна частина його особистості. Найманець ніколи не розглядав жодної іншої кар'єри в житті. Він помовчав, шукаючи відповідь; він здогадувався, що просте "так склалося" навряд чи задовольнить того, хто питає.
– Я потрапив до найманців, – нарешті відповів він, вагаючись, – які навчили мене бути солдатом.
– Ось і все. То ти заплямував себе гріхом убивства, дозволивши іншим підштовхнути себе до цього, чи не так?
– Ну, в якомусь сенсі... Можливо... – Шенк почувався не дуже комфортно під час цієї розмови. Досі він не цікавився подібними справами і не любив несподіванок, особливо коли вони стосувалися його самого. – Але це була не їхня провина. І не моя, бо я не знав, що маю інший вихід.
– Отож то. Ти потрапив прямо в яблучко. "Я не знав". Гріх, мій солдате, походить від незнання, від невпевненості в правилах, які керують природним світом. Хто живе в гармонії з ним, той живе в гармонії з Божими заповідями і таким чином отримує спасіння. Дорогою ти запитав Клауса, що таке Князівство Трояндового Хреста? Ну, це місце, де люди живуть за природним законом, керуючись знаннями і мудрістю, накопиченими за роки існування нашого світу. Отже, завдяки своїм знанням і просвітленню, вони не змушують один одного грішити і самі, як ти вже здогадався, теж не грішать. Землі, на які ти прийшов, – це зародок Шостої Епохи, після якої запанує Царство Боже.
– То фактично, ви є орденом?
– Братством, – поправив огрядний, але без тиску. – Ми – зібрання людей, які першими, з Божого благословення, зрозуміли, звідки дме вітер і як його збирати. А решта – це ті, з ким ми ділимося цим знанням.
– А Ковпак? Що це таке?
– Бар'єр? Це логічний наслідок того, що світ не готовий до того, що ми хочемо йому донести. Якби ми його не поставили, за кілька місяців тут з'явилися б папські антихристи або заблукалий король Швеції, щоб зупинити наші наміри і таким чином сповільнити виконання плану, який ми задумали. Я не можу уявити собі, що маю справу з тими, хто не розуміють, бо я знаю, що вони зрозуміють – одного дня. А поки що ми обрали ізоляцію, і бар'єр впаде, коли вони і ми будемо до цього готові. Що станеться швидше, ніж ти можеш собі уявити. Його створення, до речі, не було таким легким, як ми очікували. Ти, напевно, думав над тим, чому він має таку неправильну форму. Ну, спочатку він мав бути сферою, ідеальною фігурою, але Бог, видно, захотів інакше.