В селі банкети загули,А генеральша плаче, плаче,А генерал того не бачить,А всі вже бачили в селі.З нудьги із двору погулятиЯкось, задумавшись, пішла,Та аж за царину зайшла,Та й бачить, що пасе ягнятаМале хлоп'яточко в стерні.«О горе, горенько мені!Що я робитиму на світі?Се ти, Петрусю?» – «Авжеж, я».«Ходім до мене, будем жити,Як там на хуторі колисьЖили, жили». Та й похилилась,Очей не зводячи, дивиласьНа Петруся. Одним однаІ виростала, й дівувала,І за старого генералаЗанапастили, продали!І вкупі гроші пропили…І тяжко, тяжко заридала.«Ходімо, серце, погулять!Ходім, Петрусю, в сад, в палати»«А хто ж тут буде доглядать,Хто попасе мої ягнята?»«Нехай хто хоче!» —Й повелаЙого в палати. А в палатахПричепурила, одягла,А потім в школу оддала.І любо їй. Нехай радів,Поки надія серце гріє,Поки росте з того зернаАбо кукіль, або пшениця.Бо ми не знаєм, що творитьсяУ його там. А він хоч зна,Та нам не скаже. Якби зналаМатуся горенько твоє,Чи оддала б за генералаДитя єдинеє своє?Не оддала б… А втім, не знаю…Бо всякі матері бувають.Минають дні собі поволі,Петрусь до школи та із школиЗ книжками ходить та росте.Сама аж ніби молодіє,І генерал собі радіє,Що діло, бачите, святеУдвох-таки вони зробили.Петра на волю одпустили,
Зимою в Київ одвезли,І там у школу оддали,І там чимало поповчили.Вернувся з Києва ПетрусьУже Петром і паничем,І кучері аж по плече,І висипався чорний ус,І ще… Та се ще не втече,Розкажем іноді колисьПро те, що снилося Петрові.А генеральші чорнобровійЩо тепер снилося? то миОце й розкажемо.Перед іконою пречистоїГорить лампада уночі.Поклони тяжкії б'ючи,Ридала, билася… нечистуюОгненную сльозу лила.Вона благала пресвятую,Щоб та її… щоб та спасла,Щоб одуріть їй не дала —Пренепорочная! І всує.Молитва їй не помогла:Вона, сердешна, одуріла,Вона, небога, полюбилаСвого Петруся. Тяжко їй!Душі негрішній, молодій!Та що ж робить Не стало сили,Сердега разом одуріла.Та й як його одній святіїПрожити літа молодії?Вони ж не вернуться! Як хоч,А лихо, кажуть, перескоч,А то задавить. ГенеральшаНе перескочила, бо їйХотілось жити, молодій!Хотілося б… Густенька каша,Та каша, бачте, та не наша,А наш несолений куліш —Як знаєш, так його і їж.«Петрусю! Друже мій єдиний!Моє ти серце! мій ти сину!Рятуй мене, рятуй! рятуй!О матер божая! розкуйМою ти душу!» І ридала,І батька й матір проклинала,І все на світі. А Петрусь,Її єдиная дитина,Гуляв собі пренеповиннийВ саду та арію якусь
Мугикав стиха. Більш нічогоПетрусь не бачив. А небогаСама не знає, що робить?І що їй діяти з собою?Або сховатись під водою,Або принамені розбитьО стіну голову…«Поїду в Київ, помолюся.Молитва, може, проженеДиявола… О! мій Петрусю!Молитва не спасе мене,Я у Дніпрові утоплюся!»Моліте господа, дівчата,Моліте господа, щоб матиІ вас отак не завдалаЗа генерала, за палатиІ вас отак не продала.Любітесь, діточки, весною.На світі є кого любитьІ без користі. Молодою,Пренепорочною, святоюВ малій хатині буде житьЛюбов та чистая. І будеСвятий покой ваш стерегтиІ в домовині. Що ж то будеЗ превосходительною? Що тиТепер робитимеш з собою,З своєю божою красою?Хто стерегтиме твій покой,Украдений твоїм Петрусем?Хіба архістратиг? Та й тойНе встереже тепер. Боюся,І вимовить боюсь теперТвоє грядущеє…У Київ їздила, молилась,Аж у Почаєві була.Чудовная не помогла,Не помогла святая сила.А ти аж плакала, молилась —Та й занехаяла. ВезлаНазад гадюку в серці лютуТа трошки в пляшечці отрути.Не їла три дні й не пила,Вернувшись з прощі. І три ночіНе спала; впали карі очі,Засохли губи; і вночіЩось, ходя, шепче сміючись.Аж тиждень так собі нудила,А потім трути розвелаІ генерала напоїлаТа й спать, упоравшись, лягла.