III
Тойді ж ото її Алкід,Та ще гетери молодії,Та козлоногий п'яний дідНад самим Аппієвим шляхомУ гаї гарно розляглись,Та ще гарніше попились,Та й поклонялися Пріапу.Аж гульк!.. Іде святий ПетроТа, йдучи в Рим благовістити,Зайшов у гай води напитисьІ одпочити. «Благо вам!» —Сказав апостол утомленнийІ оргію благословив.І тихим, добрим, кротким словомБлаговістив їм слово нове,Любов, і правду, і добро,Добро найкращеє на світі,То братолюбіє. І ситий,І п'яний голий отой Фавн,І син Алкід твій, і гетери —Всі, всі упали до земліПеред Петром. І повелиДо себе в терми на вечерюТого апостола…
IV
І в термах оргія. ГорятьЧертоги пурпуром і златом,Куряться амфори. ДівчатаТрохи не голії стоятьПеред Кіпрідою і владСпівають гімн. ПриуготованВеселий пир; і поляглиНа ложах гості. Регіт! Гомін!Гетери гостя привелиСивобородого. І словоІз уст апостола святогоДрагим єлеєм потекло.І стихла оргія.А жриця Кіпріди, оргії цариця,Поникла радостним челомПеред апостолом. І встала,І всі за нею повставалиІ за апостолом пішлиУ катакомби. І єдинийТвій син Алкід пішов за нимиІ за апостолом святим,За тим учителем своїм.А ти весела вийшла з хатиНа шлях із гаю виглядатиСвого Алкіда. Ні, нема.Уже й не буде. Ти самаПомолишся своїм пенатам,Сама вечерять сядеш в хаті…Ні, не вечерять, а ридать,Ридать, і долю проклинать,І сивіть, кленучи. І горе!Умреш єси на самоті,Мов прокажена!
V
На хрестіСтремглав повісили святогоТого апостола Петра.А неофітів в СіракузиВ кайданах одвезли. І синАлкід, твоя дитина,Єдиная твоя родина,Любов єдиная твоя,Гниє в неволі, в кайданах.А ти, прескорбная, не знаєш,Де він конає, пропадає!Ідеш шукать його в СибірЧи теє… в Скіфію… І ти…І чи одна ти? Божа мати!І заступи вас, і укрий!Нема сім'ї, немає хати,Немає брата, ні сестри,Щоб незаплакані ходили,Не катувалися в тюрміАбо в далекій стороні,В британських, галльських легіонахНе муштрувались! О, Нероне!Нероне лютий! Божий суд,Правдивий, наглий, серед шляхуТебе осудить. ПрипливутьІ прилетять зо всього світаСвятиє мученики. Діти Святої волі.Круг одраКруг смертного твого предстанутьВ кайданах. І… тебе простять.Вони брати і християни,А ти собака! людоїд!Деспот скажений!
VI
Аж кишитьНевольника у СіракузахВ льохах і тюрмах. А МедузаВ шинку з старцями п'яна спить.От-от прокинеться… і потом,І кров'ю вашою, деспоти,Похмілля справить.Скрізь шукалаДитину мати. Не найшлаІ в Сіракузи поплила.Та там уже його в кайданахНайшла, сердешная, в тюрмі.Не допустили й подивитись,І мусила вона сидітьКоло острога. Ждать і ждать,Як бога з неба, виглядатьСвоєго сина: аж поки-тоЙого в кайданах поженутьБульвар мести.А в Римі свято.Велике свято! Тиск народу,Зо всього царства воєводи,Преторіане і сенат,Жерці і ліктори стоятьКруг Капітолія. І хоромСпівають гімн, і курять димЗ кадил і амфор. І з соборомІде сам кесар. Перед нимІз бронзи литую статуюСамого кесаря несуть.
VII
Непевне видумали святоПатриції-аристократиІ мудрий кесарів сенат.Вони, бач, кесаря хвалилиНа всі лади, що аж остилоСамим їм дурня вихвалять,То, заразом щоб доконать,Вони на раді й присудили,Щоб просто кесаря назватьСамим Юпітером, та й годі.І написали воєводамПо всьому царству: так і так,Що кесар – бог. Що більш од бога!І майстрові дали куватьІз бронзи кесаря. До тогоТак, нотабене, додали,Що бронзовий той кесар будеІ милувать. Сердешні люде,Неначе в ірій, потяглиУ Рим на прощу. ПриплилаІз Сіракуз і та небогаБлагати кесаря і бога.І чи одна вона? Мій боже!Прийшло їх тисячі в сльозах,Прийшло здалека.Горе з вами!Кого благати ви прийшли?Кому ви сльози принесли?Кому ви принесли з сльозамиСвою надію? Горе з вами,Раби незрячії! Кого?Кого благаєте, благії,Раби незрячії, сліпії!Чи ж кат помилує кого?Молітесь богові одному,Молітесь правді на землі,А більше на землі нікомуНе поклонітесь. Все брехня —Попи й царі…