VIII
Перед Нероном,Перед Юпітером новим,Молились вчора сенаториІ всі патриції, і вчораЛилася божа благодать.Кому чи чином, чи грошима,Кому в оренду Палестину,Байстрятам дещо. А комуСамі благоволили датьСвою підложницю в супруги,Хоча й підтоптану. Нічого,Аби з-під кесаря. А в когоСестру благоволили взятьУ свій гарем. І се нічого:На те він бог, а ми під богаСебе повинні підкладать,Не тільки сестер.Преторіане помолились,Преторіанам дав указ,Щоб все, що хочуть, те й робили,А ми помилуємо вас.І ви, плебеї-гречкосії,І ви молилися, та васНіхто не милує. Не вміютьВас і помиловать гаразд!
IX
На третій день уже пустилиМолитися за християн.І ти приходила, молилась,І милосердий істуканЗвелів везти із СіракузиУ Рим в кайданах християн.І рада ти, і веселаКумирові зновуПомолилась. А кумир той,Юпітер той новий,Ось побач, якеє святоБуде завдаватиВ Колізеї. А тим часомІди зустрічатиСвого сина. Та не дужеРадій лиш, небого.Ще не знаєш ти новогоЛаскавого бога.А поки що з матерямиАлкідова матиПішла його зустрінути,Святих привітатиНа березі. Пішла єси,Трохи не співаєшТа кесаря ЮпітераХвалиш-вихваляєш:«От Юпітер так Юпітер!Не жаль і назватиЮпітером. А я, дурна,Ходила благатиУ Афіни Юпітера.Дурна, більш нічого!»І нищечком помолиласьКесареві-богуТа й пішла понад болотом,На Тібр поглядає.А по Тібру із-за гаюБайдак випливаєЧи галера. На галеріВезуть твого синаЗ неофітами в кайданах.А твоя дитинаЩе й до щогли прикованаНе неофіт новий,А апостол великого
Христового слова.Отакий-то він. Чи чуєш,У путах співаєТвій мученик:«Псалом новий господевіІ новую славуВоспоєм честним собором,Серцем нелукавим.Во псалтирі і тимпаніВоспоєм благая,Яко бог кара неправих,Правим помагає.Преподобнії во славіІ на тихих ложахРадуються, славословлять,Хвалять ім'я боже.І мечі в руках їх добрі,Острі обоюду,На отмщеніє язикамІ в науку людям.Окують царей неситихВ залізнії пута,І їх, славних, оковамиРучними скрутять,І осудять неправеднихСудом своїм правим,І вовіки стане слава,Преподобним слава».
X
А ти на березі стояла,Неначе темная скала.Не слухала і не ридала,А алілуя подалаЗа матерями християнам.Мов дзвони, загули кайданиНа неофітах. А твій син,Єдиний твій! апостол новий,Перехрестившись, возгласив:«Молітесь, братія! МолітесьЗа ката лютого. ЙогоВ своїх молитвах пом'яніте.Перед гординею його,Брати мої, не поклонітесь.Молитва богові. А вінНехай лютує на землі,Нехай пророка побиває,Нехай усіх нас розпинає;Уже внучата зачались,І виростуть вони колись,Не месники внучата тії,Христові воїни святиє!І без огня, і без ножаСтратеги божії воспрянуть.І тьми, і тисячі поганихПеред святими побіжать.Молітесь, братія!»Молились,Молилися перед хрестомЗакуті в пута неофіти,Молились радостно. Хвала!Хвала вам, душі молодиє!Хвала вам, лицарі святиє!Вовіки-віки похвала!
XI
І в Рим галера приплила.Минає тиждень. П'яний кесар,Постригти сам себе в Зевеса,Завдав Зевесу юбілей.Ликує Рим. Перед кумираВезуть возами ладан, миро,Женуть гуртами християнУ Колізей. Мов у різниці,Кров потекла. Ликує Рим!І гладіатор, і патрицій —Обидва п'яні. Кров і димЇх упоїв. Руїну славиРим пропивав. Тризну правитьПо Сціпіонах. Лютуй! лютуй,Мерзенний старче. РозкошуйВ своїх гаремах. Із-за моряУже встає святая зоря.Не громом праведним, святимТебе уб'ють. Ножем тупимТебе заріжуть, мов собаку,Уб'ють обухом.
XII
Другий деньРеве арена. На ареніЛідійський золотий пісокПокрився пурпуром червоним,В болото крові замісивсь.А сіракузьких назореівЩе не було у Колізеї.На третій день і їх в кайданахСторожа з голими мечамиГуртом в різницю привела.Арена звіром заревла.А син твій гордо на арену,Псалом співаючи, ступив.І п'яний кесар, мов скажений,Зареготавсь. І леопардІз льоху вискочив на сцену,Ступив, зирнув…І полилась Святая кров.По КолізеїРевучим громом понесласьІ стихла буря. Де ж була?Де ти сховалась? Чом на його,На кесаря свого святого,Не кинулась? Бо стерегли,Кругом в три лави оступилиЗевеса ліктори. За ним,Твоїм Юпітером святим,Залізну браму зачинили.А ти осталася одна,Одна-однісінька надворі.І що ти зможеш? «Горе! Горе!О горе лютеє моє!Моя ти доленько! Без йогоЩо я робитиму? До когоЯ прихилюся?..» І небогаКругом зирнула, і о мур,Об мур старою головоюУдарилась, і трупом палаПід саму браму.