Не до панаВиходила гуляти,Не до пана старого,Усатого, товстого,А з ПетрусемВ гаю, в лузіЩо вечора святого —Розмовляла,Жартувала,Обнімала, мліла…А іноді усміхалась,Плакала, німіла…«Чого ж плачеш, моє серце?»Петро запитає;Вона гляне, усміхнеться:«І сама не знаю…»«Може, думаєш, покину?Ні, моя рибчино,Буду ходить, буду любить,Поки не загину!..»«Хіба було коли в світі,Щиро що кохались,Розійшлися, не взялисяЙ живими остались?Ні, не було, мій голубе.Ти чув, що співають…То кобзарі вигадують,Бо, сліпі, не знають,Бо не бачать, що є бровиЧорні, карі очі,І високий стан козачий,І гнучкий дівочий.Що є коси, довгі коси,Козацька чуприна…Що на мову на ПетровуВ глухій домовиніУсміхнуся; скажу йому:«Орле сизокрилий,Люблю тебе й на сім світі,Як на тім любила».Отак, серце, обнімемось,Отак поцілую,Нехай вкупі закопають…Умру… не почую.Не почую…» Обнялися,Обнялись, зомліли…Отак вони любилися!На той світ хотілиОбнявшися переступить;Та не по їх стало!Щовечора сходилися,
І мати не знала,Де Мар'яна до півночіІ з ким розмовляє?«Воно мале ще, дитина,Нічого не знає».Угадала стара мати,Та не все вгадала,Знать, забула, що колись-тоСама дівувала.Угадала мати: Мар'яна-дитинаНе знає, як треба на сім світі жить.Думала – ні люди, ані домовинаЗ Петром не розрізнять… уміла любить.Думала, що тілько кобзарі співають,Бо, сліпі, не бачать карих оченят;Що тілько лякають молодих дівчат…Лякають, дівчата, правдою лякають!І я вас лякаю, бо те лихо знаю,Бодай його в світі нікому не знать —Того, що я знаю… Минуло, дівчата!Серце не заснуло, я вас не забув.Люблю вас і досі, як діточок мати,Буду вам співати, поки не засну.Тойді ж, мої любі, як мене не стане,Згадайте про мене, про мою Мар'яну;Я вам з того світа, любі, усміхнусь,Усміхнуся…» – та й заплакав.Дивились дівчата,Не питали, чого плаче?Та й нащо питати?Минулося. ПомагалоЛаскаве дівоче Щире слово…«Вибачайте…Утер сліпі очі.Вибачайте, мої любі,Нехотя журюся.Так от, бачите, Мар'янаЗ убогим ПетрусемЩовечора розмовляла,І мати не знала,Дивувалась, що се такеМар'яну спіткало?Чи не пристріт? Сяде шити —Не те вишиває;Замість Гриця, задумавшись,Петруся співає.Часом сонна розмовляє,Подушку цілує…Мати спершу сміялася,Думала – жартує,Потім бачить, що не жарти,Та й каже: «Мар'яно!
Треба буде старостів ждать,Та, може, й од пана!Ти вже виросла нівроку,Уже й дівувала;Я вже думаю, що, бачиш…Насилу сказала,Що вже й заміж, коли теє…»«А за кого, мамо!?»«Хто вподоба, тому й оддам».Співає Мар'яна:«Оддай мене, моя мамо,Та не за старого,Оддай мене, моє серце,Та за молодого.Нехай старий бурлакує,Гроші заробляє,А молодий мене любить,Долі не шукає.Не шукає, не блукаєЧужими степами.Свої воли, свої вози,А між парубками,Як маківка меж квітками,Цвіте, розцвітає.Має поле, має волю,Та долі не має.Його щастя, його доля —Мої чорні брови,Довгі вії, карі очі,Ласкавеє слово.Оддай мене, моя мамо,Та не за старого,Оддай мене, моє серце,Та за молодого».«Дочко моя, Мар'яно,Оддам тебе за пана,За старшого, багатого,За сотника Івана».«Умру, серце мамо,За сотником Іваном».«Не вмреш, будеш панувати,Будеш діток годувати».«Піду в найми, піду в люди,А за сотником не буду».«Будеш, дочко Мар'яно,За сотником Іваном».Заплакала, заридалаСердешна Мар'яна.«За старого… багатого…За сотника Івана…» —Сама собі розмовляла,