Ліне набрала номер, у навушниках залунали гудки, а тоді Роберт Ґран взяв слухавку.
— Добридень, Роберте, — привіталася Ліне й зробила невеличку паузу. — Сподіваюся, ви знаєте про те, що відбувалося нинішньої ночі?
У телефоні захурчало, коли Роберт голосно вдихнув і видихнув.
— Так, — відповів він.
— Хтось вас повідомив, я маю на увазі, офіційно?
— Та ніхто не повідомляв. Я не така тут важлива персона, як батьки. Просто побачив новину в інтернеті.
— Я була там, — сказала Ліне.
— Я так і зрозумів.
— Що ви про все це думаєте? — Ліне сподівалася на вияв емоцій. — Про те, що її знайшли?
— Дивні відчуття. Усе якось ніби не насправді. Я сподівався, що це може статися, та водночас усе трохи неочікувано, — Роберт перевів подих. — Маю надію, що тепер нам стане відомо… хто її убив, як усе відбувалося…
Більше нічого Ліне не зуміла витягнути з Роберта, тож закінчила розмову й зателефонувала Лів Гове, щоб почути ще і її реакцію.
— Я була там зранку, — сказала Лів Гове. — Це ж недалеко від нас. Неприємно думати, що дівчина стільки часу пролежала там. Це ж означає, що вбивця хтось з-поміж місцевих мешканців.
— Що ви маєте на увазі?
— Що її викрали й убили тут, якщо вже тіло закопали поблизу місця, де вона зникла.
Ліне ніяк не прокоментувала припущення співрозмовниці, але вже ні на мить не вірила в теорію викрадення. Це однозначно була вигадка для прикриття злочину й зняття підозри з її невинуватого коханого.
Ліне закінчила розмову й прикріпила голосовий файл до решти інтерв’ю, щоб Даніель Леанґер міг братися до редагування. Потім взялася зачитувати на диктофон кілька завершальних коментарів, не маючи перед собою рукопису, лише блокнот з ключовими словами.
«У цьому епізоді ви почуєте, що саме вимагали викрадачі взамін на звільнення Надії Кроґ і чому ймовірно її тіло знайшли аж тепер, через двадцять шість років. Що ж трапилося насправді? Щось із викраденням пішло не за планом чи за загадковим зникненням Надії Кроґ криється щось зовсім інше?
Ми, автори цього подкасту, майже впевнені, що знаємо правду: справа ця заплутаніша, ніж нам досі здавалося, і водночас рішення значно простіше, ніж ми думали. Про те, що ми знаємо і кого підозрюємо у вбивстві Надії Кроґ, розповімо вам у наступному епізоді».
Ліне вимкнула диктофон, сиділа якийсь час задумавшись, а тоді зачитала вголос нову версію епілогу до передачі, уже не обіцяючи слухачам розкриття правди. Згодом переслала обидві версії Даніелеві й редакції — хай самі вибирають, що вважатимуть за потрібне. Хоча сама віддавала перевагу першій версії. Давні події уже не були для неї картиною з розмитими контурами, вона вже начеб знала, що відбулося насправді.
79
— На неї Катаріна наїхала? — запитав Вістінґ.
Стрункі стовбури дерев з шаленою швидкістю пролітали повз них по обидва боки дороги. Мартін не відповів, однак Вістінґ завважив порух його голови, ледь помітний кивок.
— Ти лише допоміг їй сховати тіло? Залагодив справу?
Авто перехнябилося, коли Мартін, не скидаючи швидкості, влетів у поворот.
Вістінґ потрактував його мовчання за підтвердження своїх слів. Але ж мовчазну згоду не запишеш на диктофон у рукаві куртки.
— Пам’ятаєш, я казав, що Катаріна зібрала валізу, очевидно, для в’язниці?
Мартін далі мовчав.
— Думаю, вона хотіла взяти на себе відповідальність за свій вчинок. За смерть Надії…
Вістінґ не знав, наскільки сильно може дозволити собі напирати на Мартіна саме цієї миті. Та що б він не робив і не казав, Мартін зберігав самовладання. Зараз він був за кермом — керував ситуацією.
— Код на кухонному столі, — раптом озвався він. — То була схема, де поховане тіло Надії.
Катаріна, певним чином, розв’язала їм загадку з самого початку, залишивши записку на кухонному столі. Мартін, навіть якби хотів її знищити, то вже не зміг би, бо сам послав сусіда до будинку задля підтвердження свого алібі й водночас зв’язав собі руки. Стайнар Вассвік неодмінно розповів би поліції, що бачив рукописну записку на столі. Якби записка зникла, це відразу викликало б підозру.
Авто знову накренилося. Мартін замовк і ще більше натиснув на газ.
Вістінґ глянув на дорогу. Попереду простирався довгий рівний відтинок автостради. Назустріч мчав навантажений лісовоз.
80
— Авто почало рухатися, — відрапортував Нільс Гаммер, прикипівши поглядом до монітора.