— Сподіваєшся там знайти те, чого не помітив раніше? — Ліне кивнула на теку.
Вона видавалася бурчливою і роздратованою.
— Щось трапилося? — запитав Вістінґ.
Ліне зітхнула, запхала руку в торбинку і різким рухом витягнула цидулку, запечатану в жовтий пластик. За цидулкою посипалися на підлогу губна помада, кулькова ручка, пачка жувальної ґумки та ще якісь дрібнички.
— Штраф за неправильне паркування, — буркнула вона, жбурнула цидулку на стіл, а сама заходилася збирати до торбинки розсипані речі. — Сімсот крон!
Вістінґ зиркнув на жовту смужку.
— Порушення правил паркування, знак під номером 372, — прочитав він. — Що таке «знак під номером 372»?
— «Паркування заборонено».
Вістінґ усміхнувся, потерся носом до дитячої щічки.
— Мамі вліпили штраф, — смішним голосом промовив він до малої.
— Не розумію, навіщо ти й далі копирсаєшся в тих паперах, — Ліне підвелася і рушила на кухню. — Стільки років минуло!
— Будеш оскаржувати? — ігноруючи докір дочки, запитав Вістінґ. — Штраф, я маю на увазі.
— Та що там оскаржувати! Я не помітила знака. Просто шкода грошей!
Ліне повернулася з чайною ложкою, вийняла з дитячої торбинки йогурт і забрала Амалію знову до себе на коліна.
— Ти знайшла ще якихось родичів? — запитав Вістінґ.
Ліне зірвала покришку з йогурту.
— Кількох у Бергені, у п’ятому й шостому коліні, — усміхнулась Ліне, годуючи Амалію.
— І що таке «шосте коліно»?
— Це, коли є спільний пра-пра-прадід.
— Хто в нас пра-пра-прадід?
— Артур Торсен, мамин прадід.
— Ніколи про такого не чув.
— Народився він на Аскьой 1870 року.
Вістінґ похитав головою і знову взявся до теки з документами.
— То ти вважаєш, що я даремно копирсаюся у старих паперах? — усміхнувся він.
— Того, що ти шукаєш, там немає. Ти раз по раз повертаєшся до цієї справи впродовж двадцяти п’яти років, але відповіді там нема.
— Двадцяти чотирьох, — уточнив Вістінґ, підводячись.
Він знав, що відповіді не знайти в коробках, схованих в одежній шафі, але був переконаний, що принаймні одна людина з 763, згаданих у матеріалах слідства, була тією особою, яка знала, що сталося у жовтні, майже двадцять чотири роки тому.
Вістінґ вийняв з коробки одну з червоних тек, розгорнув навгад якийсь з документів. Свідчення одного зі свідків. Аркуш був добряче потертий, а текст ледве читався. Вістінґ прочитав початок першого-ліпшого речення посередині сторінки, наперед знаючи його закінчення. Рутинний допит. Не було там ніяких суттєвих чи цікавих деталей, та щоразу здавалося, що ось зараз йому таки пощастить виявити подробиці, яких він не догледів раніше, або вловити непомічений взаємозв’язок, який усе прояснить.
— Поїдеш? — Ліне вирвала його з задуми.
Вістінґ згорнув теку і знову впіймав себе на тому, що не почув, про що говорила Ліне.
— Знову поїдеш з ним у літню хатинку?
— З ким? — запитав він, хоча відразу здогадався, про кого мова.
— З отим, — Ліне хитнула головою убік стосу документів.
— Мабуть, ні.
— Але ж ти збирався завтра до нього в гості?
Вістінґ кивнув. Так уже повелося — щороку, десятого жовтня, він навідувався в гості до Мартіна Гауґена.
— Вибач мою розсіяність.
Вістінґ відклав теку.
Він завжди так почувався з наближенням річниці. Давня справа виповнювала його голову, і все інше відсувалося кудись на задвірки.
— Які ваші плани на нинішній вечір? — запитав Вістінґ, підходячи до вікна.
Надворі було темно. Шибка зрошена краплями дощу.
Ліне поклала до ротика Амалії останню ложку йогурту.
— Я йду на тренування, — сказала вона, зсаджуючи малу на підлогу. — І розраховувала, що ти приглянеш за малою. Вона не любить бавитися в дитячій зоні.
Маленька Амалія встала, похитуючись на нетвердих ніжках.
— Можеш припаркувати її тут, — усміхнувся Вістінґ і заплескав у долоні, щоб підманити внучку до себе.
Дівчинка почеберяла до дідуся, голосно засміялася, коли той упіймав її і підняв високо в повітря.
— Обережно! Вона щойно поїла, — застерегла Ліне.
Вістінґ поставив малу долі, приніс з сусідньої кімнати коробку з іграшками, висипав усе, що там було, і вмостився разом з внучкою на підлозі.
Амалія взяла з купи червоний дерев’яний кубик, щось пролепетала, але Вістінґ її не зрозумів.
— Дякую! За дві години повернуся.