Стаття 305. Контроль за виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення
Контроль за правильним і своєчасним виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення здійснюється органом (посадовою особою), який виніс постанову, та іншими органами державної влади в порядку, встановленому законом.
[Статтю 305 доповнено згідно із Законом України № 2056-ІІІ від 19.10.2000 p.]
Контроль є одним з найбільш поширених і дієвих способів забезпечення законності. Його сутність полягає в тому, що суб’єкт контролю здійснює облік і перевірку того, як контрольований об’єкт виконує покладені на нього завдання і реалізує свої функції.
Правильне і своєчасне виконання постанови про накладення адміністративного стягнення забезпечує досягнення мети адміністративного стягнення: виховання особи-правопорушника в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Тому орган, який виносить постанову про накладення адміністративного стягнення, контролює аби виконання постанови було правильним і своєчасним.
Такий контроль повинен відбуватися тільки у рамках законів, конкретних нормативних приписів, він повинен бути систематичним і своєчасним, що значно підвищує його ефективність; об’єктивним і результативним, тобто повинен супроводжуватися конкретними заходами щодо усунення недоліків.
Контроль здійснюється шляхом перевірок, ведення документації щодо виконання постанови про накладення адміністративного стягнення. Перевіряється чи ознайомився правопорушник з постановою, чи своєчасно (протягом трьох днів) йому надіслана копія, чи направлена постанова органа-виконавцю і т. д. Також контролюється додержання вимог статей 291, 302, 301 КпАП. Це: подання скарг або винесення протесту; зупинення виконання постанови у зв’язку з виданням акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення; скасуванням акта, який встановлює адміністративну відповідальність; смертю особи, щодо якої було розпочато провадження в справі; а також відстрочка виконання постанови.
Контролювати правильність і своєчасність виконання постанови повинні також інші органи державної влади в порядку, встановленому законом. Це, наприклад, державна виконавча служба, яка покликана примусово стягнути штраф з правопорушника у разі його небажання добровільно це зробити.
Глава 26 Провадження по виконанню постанови про винесення попередження
Стаття 306. Порядок виконання постанови про винесення попередження
Постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді попередження виконується органом (посадовою особою), який виніс постанову, шляхом оголошення постанови порушнику.
Якщо постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді попередження виноситься під час відсутності порушника, йому вручається копія постанови в порядку і строки, передбачені статтею 285 цього Кодексу.
При винесенні адміністративного стягнення у вигляді попередження на місці вчинення порушень, передбачених статтями 116, 116-2, 117, 125, частиною першою статті 127 цього Кодексу, воно оформляється способом, встановленим відповідно Міністерством внутрішніх справ України або Міністерством транспорту України.
[У частину третю статті 306 внесено зміни згідно із Законом України № 2342-ІІІ від 05.04.2001 p.]
[У статтю 306 внесено зміни згідно з Указами Президії Верховної Ради Української РСР № 7542-ХІ від 19.05.89 p., № 1369-ХІІ від 29.07.91 p., № 1818-ХІІ від 15.11.91 p.]
Попередження застосовується як самостійна міра покарання за вчинення незначних адміністративних порушень, а також щодо осіб, які вперше вчинили проступок і до того ж мають добрі характеристики. Зміст попередження як міри адміністративного стягнення полягає в офіційному, від імені держави, осудженні протиправного діяння органом адміністративної юрисдикції й у попередженні правопорушника про неприпустимість таких дій надалі. Воно розраховано на виховний ефект і не зачіпає ні майнових, ні інших прав порушника.
Як і будь-яке інше стягнення, попередження виноситься у формі постанови, що відповідає вимогам ст. 283 КпАП. Обов’язковим є винесення попередження у письмовій формі (ст. 26 КпАП). Закон передбачає, що при вчиненні порушень: