ІСНУЄ САМОТНІСТЬ, ЯКУ можна розхитати. Схрещені руки, коліна, притягнуті до підборіддя; гойдання, гойдання, ці рухи, зовсім не схожі на корабель, вирівнюють і стримують хитання. Вони всередині — натягнені щільно, як шкіра. А існує така самотність, що кричить. Її не може стримати ніяке гойдання. Вона жива, існує сама по собі. Суха і всеохоплююча, така що змушує власні кроки лунати немов іздалеку.
Усі знають, як її називали, але ніхто не знає справжнього імені. Ту, кого не можна запам'ятати чи врахувати, не можна і загубити, бо ніхто її не шукає, а навіть якби і шукали, як вони її покличуть, коли не знають її імені? Хоча вона має претензії, на неї ніхто не претендує. В тому місці, де відкривається висока трава, дівчина чекає, щоб її кохали, і плач проривається соромом у кожній її окремій частині, і тоді поглинаючому сміху легше її проковтнути.
Ця історія не для того, щоб минути.
Вони забули її, як жахливий сон. Після того як придумали свої казки, виліпили і прикрасили їх, ті, хто бачили її на порозі того дня, швидко і свідомо її забули. Тим, хто говорив із нею, жив із нею, закохувався в неї, знадобилося більше часу, щоб забути, доки вони не зрозуміли, що не можуть ані пригадати, ані повторити нічого з того, що вона говорила, і вони повірили, що нічого, крім того, що вони самі думали, вона і не говорила. Тож, урешті-решт, її теж забули. Здавалося, що пам'ятати не розумно. Вони ніколи так і не дізналися, де і чому вона повзала, або чиє обличчя під водою так було їй потрібне. Де була пам'ять про посмішку під її підборіддям і де її не було, клямка замкнулася, і лишайник міцно прив'язав своє яблунево-зелене цвітіння до металу. Що змусило її думати, що ніготь на пальці може відімкнути замок, який мочило дощем?
Ця історія не для того, щоб минути.
Тож вони її забули. Як неприємний сон тривожної ночі. Однак, інколи стихає шелест спідниць, коли вони прокидаються, а пальці, що торкалися щоки сплячого, здається, належать саме тому, хто спить. Іноді світлина близького друга чи родича — на яку дивляться занадто довго, — ворухнеться, і щось більш знайоме, ніж миле обличчя, повернеться до них. Вони можуть торкнутися його, якщо захочуть, але не хочуть, бо знають, що ніколи все не буде таким, як раніше, якщо вони це зроблять.
Ця історія не для того, щоб минути.
Біля струмка за будинком № 124 її сліди з'являються і зникають, з'являються і зникають. Вони такі знайомі. Якщо дитина або дорослий на них ступить, за розміром вони будуть такими ж, як і їхня нога. Піднімуть ногу, і вони знову зникнуть, немов тут ніхто і не ходив.
Сліди ідуть далі і далі, і забувають не тільки їх, а й воду теж, і те, що під нею. Решта — погода. Не дихання тієї, кого не можна ані запам'ятати, ані врахувати, а вітер під дахом, або весняна крига, що занадто швидко тане. Просто погода. І звісно, жодних звуків поцілунку.
Кохана.
У 1993 році Тоні Моррісон отримала Нобелівську премію з літератури. Вона є авторкою дев'яти романів, серед яких — «Найсиніші очі», «Кохана» (за яким знято повнометражний фільм), і останній роман «Милосердя». Письменниця також є лауреаткою Пулітцерівської і Національної премії організації літературних критиків.
Інформація видавця
Переклад українською
СВІТЛАНИ ОРЛОВОЇ
ВИДАВНИЦТВО ФАБУЛА
Видавництво «Фабула» є складовою
видавничої групи «Ранок»
Літературно-художнє видання
Тоні Моррісон
Toni Morrison
КОХАНА
BELOVED
Роман
A novel
Головний редактор А. А. Клімов
Редактор Т. О. Попова
Технічний редактор Т. Г. Орел
Коректор Н. В. Красна
ФБ676004У. Підписано до друку 28.01.2017.
Формат 84 х 108/32. Папір офсетний.
Гарнітура Baltica. Друк офсетний.
Ум. друк. арк. 19,32.
ТОВ Видавництво «Ранок».
Свідоцтво ДК № 5215 від 22.09.2016.
61071 Харків, вул. Кібальчича, 27, к. 135.
Для листів: 61145 Харків, вул. Космічна, 21а.
e-maiclass="underline" fabula@ranok.com.ua.
Тел. (057)717-61-80,
тел./факс (057)719-58-67.
Надруковано у ПП «Юнісофт»
61036, м. Харків, вул. Морозова, 13 б
Свідоцтво ДК № 3461 від 14.04.2009 р.
Наклад 1500 прим. Замовлення № 298/02.
У «Коханій» я намагалася сказати: давайте позбудемося таких понять, як «жінка-раба» і «дитина-раб», і будемо говорити про людей з іменами, таких, як ви і я. Що відчуває раб? Що він може зробити? Очевидно, що це ситуація, у якій ви не маєте ніякої влади. І якщо ви вирішите, що не маєте наміру ставати жертвою, це неймовірний ризик.