Дія витонченої психологічної повісті відбувається в Індокитаї, сучасному В’єтнамі, юна героїня живе з матір’ю і двома братами. Старший — покидьок і гуляка, молодший — ніжний і чуттєвий хлопчик. Мати сліпо любить старшого сина, до інших вона байдужа. Наша героїня мріє переїхати до Франції, але тим часом її віддають до пансіону.
Якось на поромі з нею знайомиться молодий, багатий і вишуканий китаєць. Їй лише п’ятнадцять, а йому вже тридцять два. Незважаючи на різницю у віці й суспільному становищі, між ними спалахує шалена пристрасть і вони стають коханцями. Непідробний жах охоплює героя, коли він розуміє, що закоханий у дівчину по-справжньому…
1992 року режисер Жан-Жак Анно («Ім’я Троянди», «Сім років у Тібеті») зняв за «Коханцем» однойменний фільм. На тлі вражаючих пейзажів Індокитаю Анно показав одну з найкращих кіноісторій про кохання. Дебютантку Джейн Марч режисер відібрав із сотень претенденток на роль, побачивши її фото в журналі. Щоб отримати дозвіл знімати неповнолітню Джейн у кількох еротичних сценах, Анно мусив навіть особисто познайомитися з її батьками…
Фільм був удостоєний низки престижних кінопремій.
Марґеріт Дюрас, разом з Аленом Роб-Грійє, вважають основоположником французького «нового роману».
Останні роки життя Марґеріт Дюрас були осяяні справді неймовірним коханням, яке поєднало далеко не молоду Дюрас із молодим мужчиною на ім’я Ян Андреа. Кожен з них опублікував свою версію історії їхніх стосунків: Дюрас написала роман «Голубі очі, чорне волосся», Андреа ж відповів книгою «Ця любов».
Один із сучасників Марґеріт Дюрас сказав про неї так: «Вона була Піаф нашої літератури і, подібно до неї, безнастанно кричала про кохання».
Але ще точніше сказала відома актриса Фанні Ардан: «Дюрас учить нас, що головна історія будь-якого життя — любов. І якщо вам видається важливішим щось інше — це означає, що ви вже вмерли».
Ігор Березовський
Марґеріт Дюрас (4.04.1914–3.03.1996) — відома французька письменниця, драматург і кінорежисер. Народилася в Гіадіні під Сайґоном, в Індокитаї (тепер — В’єтнам), де її батьки займалися педагогічною діяльністю. Навчалася в Сайґоні. 1931 року разом із сім’єю повернулася до Франції. Студіювала у Сорбонні математику, згодом — право і політологію. Під час Другої світової війни брала участь у русі Опору. Перший роман написала 1943 року. Далі були: «Моряк із Гібралтару» (1952), «Moderato Cantabile» (1958), «Смертельна хвороба» (1982), книга мемуарів «Біль» (1986) та ін. За майже автобіографічну повість «Коханець» (1984) Марґеріт Дюрас отримала Гонкурівську премію. 1992 року Жан-Жак Анно зняв знаменитий однойменний фільм, що був удостоєний кількох престижних кінопремій.
Головна тема творчості Марґеріт Дюрас — бунт проти бляклого буденного життя. Деяким її творам притаманний сильний елемент еротизму («Смертельна хвороба», «Коханець»). У кіно Дюрас почала працювати як автор сценаріїв до фільмів за своїми ж романами. Найвідоміший її твір — сценарій уже класичної мелодрами Алена Рене «Гіросіма, любов моя» (1959). Окрім того, вона як режисер поставила декілька непростих для сприйняття фільмів, що викликали значний інтерес критики і цілу низку мистецтвознавчих коментарів: («Наталі Гранжьє» (1972), «Агата і безупинне читання», «Людина з Атлантики» (1981) та інші. Померла М. Дюрас у Парижі.
Повість «Коханець» перекладено і видано у понад сорока країнах світу.