Інколи одна з дочок не хоче вмирати так швидко, — вона залюбки побула б кілька років крамаркою й пожила! Атож, пожила! Часом одній із дочок навіть щастить улаштуватися крамаркою в райцентрі, у місті, де є повно різних професій, де є священики, учителі, робітники, теслі, слюсарі, є годинникарі, лікарі, м’ясники! Є ковбасники. Є чимало інших професій. Є багато можливостей жити в прекрасному майбутньому.
А проте, прив’язати до себе чоловіка зі сподіванками на прекрасне майбутнє — це тобі не смішки. Гарні професії-бо пов’язані з особливими перевагами, ось і вимагають чоловіки, які мають ці професії, щоб їм дозволили все і відразу. А все відразу не дозволиш, адже представник гарної професії відразу захоче когось кращого, і край. Лісоруб ще почекає, а от представник гарної професії — ні. Ніхто із цих дівчат звідти не вертався, хіба що приїздили погостювати й привозили із собою байстрюків.
Вряди-годи хтось із тих, що виїхали, приїздить з дітьми відвідати матір і батька і, звісно, ніяк не нахвалиться своїм життям. Чоловік гарний, усі гроші приносить додому, п’є до міри, на кухні — нові меблі, і пилосос новий, і Гардини, і столик знову ж, і новий телевізор, плиту, щоправда, взяли в комісіонці, але вона майже як нова, і підлоги як нові, якщо їх помити й натерти як слід. І дочка як нова, але незабаром вона влаштується крамаркою й почне швидко старіти й спрацьовуватися.
Але чому, скажіть, будь ласка, їй не старіти й не спрацьовуватися, якщо матір і саму життя вже пошарпало? Дочка незабаром матиме попит, їй самій це вже потрібно, і давайте сюди нового залицяльника з гарною професією, на вибір тут священики, вчителі, фабричні робітники, бляхарі, теслі, слюсарі, годинникарі, м’ясники! А також ковбасники! І ще, і ще, і всі вони ласі до жінок, як кіт на сало, і чоловіки ними користуються, проте самі нізащо в світі не хочуть купити вже використану бодай раз жінку й користуватися нею далі. Ні. Ось і виникають проблеми. Де ж його взяти тих невикористаних жінок, якщо ними постійно користуються? Проституції не існує, але існує ціла купа позашлюбних дітей, не треба було їх робити, а вона це зробила, їй їх зробили, постаралися добряче, і от стоїть вона перед нами й сама має робити всю роботу, навіть і ту роботу, що її зазвичай робить чоловік, а дитина залишається з бабцею, яка ненавидить і мати, і дитя. Використаних жінок беруть за себе рідко, а якщо беруть, то тільки з перших рук. І все життя їм доводиться слухати: якби я не взяв тебе за себе, ніхто на тебе б і не поласився, і довелося поламати голову, де брати гроші на себе й на дитину, проте я таки взяв тебе останньої миті, і ти можеш брати гроші в мене, але спершу я візьму грошей на бухло, а тоді візьму в тебе ще раз, і ще, скільки захочу, а вже потім, щоб хтось не скористався, бува, нашою дочкою протиправно, я простежу за тим, аби вона не стала такою, якою була її мати, ПЕРШЕ НІЖ її взяли.
От і випадає їй чекати, поки її візьмуть, а візьмуть уже після того. І хай потім її беруть, але тільки після того як. Якщо вона допустить, як ти, що її візьмуть перш ніж, то хай вона потім тішиться, якщо її взагалі хто-небудь візьме. І хай вона радіє, що в неї такий гарний батько.
Як воно страшно — так повільно вмирати. І чоловіки, і жінки разом рухаються до смерті. Щоправда, у чоловіка є якась розривка, він сидить зовні й, як дворняга, сторожить дружину. Він сторожить готову спочити навіки. А дружина сторожить його зсередини, сторожить від жінок, які приїхали в село влітку погостювати, сторожить дочку й гроші на господарство, аби він їх часом не пропив. А чоловік сторожить дружину зовні, сторожить від чоловіків, які приїхали до них улітку погостювати, сторожить дочку й гроші на господарство, щоб щось потягнути з них і пропити. Отож, руч об руч, рухаються вони до смерті.
І дочка чекає не дочекається, поки і їй дозволять померти, і батьки запасають, готуючись до її смерті: простирадла й рушники, серветки й старий холодильник. У ньому вона збережеться хоч і мертва, зате свіжа.
А що буде з Паулою? Вона буде крамаркою або ж сидітиме вдома? Тільки за цим всім не забути б про Паулу! Адже йдеться тут про неї. Що буде з Паулою? Помре вона раніше або пізніше? Або й не починатиме жити? Помре відразу? Не дочекавшись, а тоді — вже запізно, дитина вже є, а мати вмирає відразу, та не так, як усі, — після весілля? НІ! Паула хоче-бо вивчитися на кравчиню. У селі про таке ніколи й не чули, щоб дівчина хотіла на когось ВИВЧИТИСЯ. Коли б чого не трапилося.
Мати питає:
— Пауло, йшла б ти краще в крамарки, бо в крамниці легше познайомитися з хлопцем, або, може, сидітимеш удома, якщо ти вже з кимсь познайомилася?