Незабаром Паула знову занурилась у буденні турботи.
Незабаром Еріх знову поринув у свою роботу в лісі, у вино й пиво після роботи.
Зате діти такі милі і слухняні, і за словом у кишеню не лізуть.
Про це дбають дві бабусі, мама й тато.
Діти слухаються з першого оклику, а часом ще раніше.
Паула тішиться, що в неї такі вдалі й здорові діти.
— Що вже там для себе бажати, якщо в тебе такі чудові діти, — кажуть жителі села. Одного разу дочка впала й зламала руку, і Паула на своїй машині відвезла її в лікарню, що в райцентрі. Еріх не гнівається, що цього разу Паула взяла машину без дозволу.
Щоправда, Еріхове ставлення після цього однаково не змінилося. Робота дроворуба поступово майже повністю знищила, стерла колишню красу Еріха, як майже повністю стерла вона шкіру на його долонях. Приїжджі дачниці більше не заглядаються на нього, як бувало. Еріха майже не відрізнити від інших дроворубів. І з головою в нього стало ще гірше, ніж колись.
Спала з лиця і Паула, хоча домашні клопоти їй подобаються.
Паулі так не вистачає бодай краплі радості й дещиці ніжності. А проте Паула задоволена, що посідає в житті цілком певне місце, що в неї є діти. Їй хочеться, щоб усе так і залишалося.
Про шевство Паула не згадує.
І шевство не згадує про Паулу.
На її місце прийняли спочатку одну ученицю із сусіднього селища, потім іншу.
Село дивиться на Паулу так, як дивиться на всіх, хто має впорядковане і якось окреслене життя. Село уважно стежить за тим, щоб ці межі ніхто не переступав.
Оскільки Паула в очах села поводиться, керуючись місцевими неписаними правилами, то її існування хоча й зауважують як неминуче зло, але особливо до неї не придивляються й не пересуджують, не виділяють із ряду інших сільських мешканців жіночої статі.
Паулині спроби завоювати Еріха в селі брали до відома без особливого схвалення; її спроби боротися з Еріховим потягом до випивки і з його фізичним згасанням сприймають із легкою усмішкою, немов карикатури в недільному номері газети, якщо їхній зміст до читача доходить.
Чистоту й охайність, якими вирізняється Паула, вже не зауважують, бо звикли, а те, що в неї, як і в інших, є діти, беруть до відома як належне.
Усе гаразд.
Паула, власне, щаслива людина, але їй хочеться мати свій куток, де вона повніше здійснила б своє покликання бути домогосподаркою й матір’ю. Грошей на це в неї немає.
Паулі не слід замахуватися на більше, ніж дозволяє її норовлива й не дуже розумна голівка, — каже роман із продовженням.
Якби Паула поводилася розумно, як поводяться героїні романів із продовженням, які друкуються в ілюстрованих журналах, вона б ніколи не стала на криву доріжку, що привела її на дно.
Паула пішла кривою доріжкою й опинилася там, де вона тепер і перебуває.
Еріх залишився там, де він завжди жив, і йде він прямою дорогою, від будинку до ділянки й назад.
І село, і роман із продовженням в один голос говорять, що жінка — охоронниця домашнього вогнища. І не личить їй мазати це вогнище брудом. Якийсь час Паула не зберігала й не оберігала вогнище. Паула шпурляла у вогнище грудки бруду.
Накладе вона за це головою.
І ще одні заручини
Кваліфікаційне свідчення висить у рамочці на стіні крамниці електротоварів, що належить Бріґітті й Гайнцу.
І в будинку в Сюзі сьогодні свято: відзначають заручини. Її обранець — молодий шкільний учитель. Навколо молодят — тісне коло друзів і знайомих, які із запалом про щось сперечаються, часом на найсерйозніші теми.
Жодним пустоголовим веселощам тут не місце.
На думку Сюзі, на пустоголовій Бріґітті вагонів потрійний тягар: по-перше, жінки, по-друге, матері сімейства, а по-третє, ділової жінки.
Розумниця Сюзі перебуває під подвійним тягарем: по-перше, як жінка, а по-друге (це незабаром буде), як мати сімейства. Університет і германістику, на яку вона пішла, довелося кинути. У неї незабаром буде дитина. І Сюзі, і Бріґітта розцвітають під тягарем своїх нових турбот.
І Сюзі, і Бріґітта розцвітають під тягарем своїх нових турбот.
Гайнц щосили розцвітає під вагою поживної їжі, що її готує Бріґітта. Він нагуляв жиру, наче кабан, утім він завжди був схильний до повноти. Так у нього влаштований організм.
Кулінарне мистецтво Бріґітти дає привід рясним жартам. Над підприємницькими навичками Гайнца жартувати нікому не вільно. Це штука серйозна й життєво важлива.
І в Ґітті теж зав’язався файний жирок, намітився товстенький животик. Животик Бріґітти свідчить: перед нами — щаслива домогосподарка, мати сімейства й дружина підприємця.