І хоча Паула сама того не бажала, шлюб після декількох Паулиних виступків миттєво розпався.
І хоча Паула сама того не бажала, щастя її розбилося разом зі шлюбом.
І хоча Паула дуже тому пручалася, сама вона теж розбилася разом з ними.
І хоча Паула вживала слабкі спроби завадити цьому, розбився і її соціальний стан, помноживши купу руїн.
Раніше треба було думати, тепер уже пізно!
Якби Паула могла уявити собі, що розіб'є все навколо, пішовши на осмислену, але зле підготовлену подружню зраду, вона 6 нізащо не зважилася на таке побиття.
Усе накотилося на неї, наче снігова лавина.
Люди тут живуть віч-на-віч із природою, вони знають, що пручатися природі безглуздо, однаково вона сильніша.
— Еріх дуже страждає через те, що трапилося, він ніколи цього не забуде, — каже Еріхова мати.
— Але ж діти не повинні постраждати через свинство, вчинене їхньою матір’ю, — благає Еріха теща.
Діти жахливо страждають через свинство, вчинене матір’ю, тому що їх палко улюблена мама раптом зникла, і вони її більше, вочевидь, не побачать.
Вони запитують у дорослих, чому, і не розуміють. Добре, що мацьопики ще нічого не розуміють. Вони зрозуміють, у чому річ, коли виростуть. Але Паулу вони навряд чи зрозуміють.
— Вони самі тоді вирішать, засуджувати їм власну матір чи ні, — говорить один із тямущих дроворубів, який працює разом з Еріхом і вміє виразити свої думки словами.
Діти тепер живуть у Паулиних батьків у колишній кімнаті колишнього подружжя.
Еріх продає авто своєї колишньої дружини.
Це сумне заняття. Тоді-бо вони провели в Італії свій другий медовий місяць, а потім могли купити і спортивну машину.
Тепер в Еріха залишається один мопед.
На мопеді він їздить до своєї нової подружки, дочки заможного селянина в сусідньому селі. Але чвертка вина йому дорожча за будь-яку жінку, так що ці стосунки, які тільки зароджуються, так само незабаром розпадуться.
А може, жінки тепер не ті; що були раніше?
Адже й ансамблів народного танцю тепер майже не залишилося. Сюзі, приміром, про це дуже шкодує.
Паула першою завдала удару, тепер град ударів звалився на неї й розбив ущент.
Сповнена надій учениця-швачка перетворилася тепер на підупаду жінку, що має лише зародкові знання кравецької справи.
Цього замало.
Післямова
Чи бували ви вже в цьому ПРЕКРАСНОМУ краї з його падолами й пагорбами?
Його вправлено в рамці чудових гір на видноколі. Це і є видноколо, таке є не в кожній країні.
Чи бачили ви поля, луки й вигони цього краю? Чи скидали поглядом на його мирні будинки, де мешкають його смиренні жителі?
Якраз посеред цього прекрасного краю добрі люди збудували фабрику. Її горбата покрівля з брижованих листів алюмінію чудово контрастує з хвойними й листяними лісами довкола. Сидячи кузьком, фабрика мовби намагається розчинитись у навколишньому пейзажі.
А проте кужбитись їй нема чого.
Вона могла 6 випростатися, мов семисотна верства.
Як добре, що її поставили тут, де все таке гарне, а не десь іще, де нема на чому й око спинити.
Вигляд фабрика має такий, наче вона — частина цього гарного краєвиду. На перший погляд здається, що вона виросла сама собою, та ба! Коли придивитися пильніше, відразу збагнеш: її збудували добрі люди. Врешті-решт, з нічого і буває нічого.
І добрі люди заходять у її ворота й виходять із них.
А он та добра людина, що входить сюди й виходить звідси щодня, чи не схожа вона, бува, на нашу Паулу?
Стій, Пауло, добридень! Це й справді вона. Зовні вона мало змінилась, як і раніше струнка й охайна. Тільки в рисах обличчя відчувається якась утома, щоправда, це якщо пильно придивитись. А от ця зморщечка — вчора її, здається, не було?
Ні, це нова зморщечка. А що там блиснуло у волоссі, чи не сивина, часом? Не звертай уваги, Пауло, тримай хвоста бубликом!
Паула працює за конвеєром як швачка без спеціальної підготовки.
Паула працює за конвеєром як швачка без спеціальної підготовки.
Паула скінчила тим, із чого почала Бріґітта, щоб вивчити життя. Бріґітта вивчила життя й знайшла в ньому своє щастя.
І Паула хотіла вивчити життя, тепер вона дізнається, що таке — працювати швачкою нижчого розряду на фабриці корсетних виробів.
Люди живуть і так.
У вечірній час люди розтікаються по пейзажу, наче він — їхня особиста власність.
У Паули тепер маленька квартирка, що належить фабриці й тому коштує недорого.
Продуктивність праці у Паули менша, ніж у життєрадісних людей. Але поки й цього досить, фабрика терпляча.