А ще в Паулі більше зовсім не відчувається жодного занепокоєння. Паула приїхала сюди, щоб працювати на конвеєрі, а не радіти життю. Радіти йому треба було раніше.
Тепер вона безрадісно шиє бюстгальтери, ліфи, іноді — корсети й трусики. Паула мала чоловіка і знікчемніла.
Вона ніколи не кидає поглядів на птахів, бджілок або на травичку за вікном. Пташок, бджіл і травинок у неї раніше було подостатком. Щоправда, тоді вона все це не цінувала як слід.
Будь-який чоловік може насолоджуватися природою краще, ніж Паула тепер.
Паула сидить за машиною й виконує свою операцію. На ній велика відповідальність, але ширше й далі за свою операцію вона не бачить.
І домашні обов’язки вже не маячать перед її поглядом.
Увечері вона їде до себе на квартиру й думає про свій будинок. Паула занадто стомилася, щоб бути незадоволеною життям.
У Паули більше немає ні дітей, ні чоловіка, але вона занадто стомилася, щоб висловлювати із цього приводу невдоволення.
Колись у Паули були й чоловік, і двоє дітей.
І робота не дає Паулі втіхи — вона робить усе на галай-балай.
Шиття у Паули в крові. Тільки кров ця давно з неї витекла, тому робота дається їй гірше, ніж іншим. Буває, у неї й із зарплати вираховують. Уся душа Паули зайнята шиттям, адже родини, яка б займала місце в її душі, у Паули немає.
У Бріґітти є тепер родина й власна справа, вони зайняли в її душі всі місця.
Жінки, душа яких цілком зайнята роботою, — не найкращі.
Паула — не найкраща жінка.
Паула одного разу вже вивірила свою долю.
Тут її доля закінчується.
Бріґіттина доля тут почалася. Бріґітті вдалося звідси ушитися.
Паула ускочила по саме нікуди. І якщо життя якось проходитиме неподалік, Паула не спробує до нього заговорити. Вона тепер дуже неговірка.
Дивися, Пауло, он воно, життя, проходить зовсім близько!
Але Паула, відвернувшись, порпається в сумочці й шукає ключі від машини. До побачення, Пауло, і час тобі добрий.
