Він у свою чергу обіцяв поліпшити їхнє становище «у доскональших і більших гараздах, і як синів одної й нероздільної вітчизни пригорнути до спільної матері Речі Посполитої в правах наданих, ужитках, безпеках і всіх вольностях на віки утвердити». Подібні перспективи змінити одну залежність на іншу були малопривабливими для української верхівки. С. Лещинський намагався ще раз переконати Мазепу перейти на бік шведського короля і повернутися під владу Речі Посполитої через посланця Тарла, який 9 червня 1708 р. надіслав йому свого листа. Але гетьман 23 липня дав автору пропозиції відповідь, у якій вдруге скептично оцінив запропоноване, бо, мовляв, польський король сам почувається як невільник при шведському дворі.
Шведська армія восени 1708 року не мала ніякого конкретного договору з мазепинцями, навіть обміну інформацією про погодження дій. Хоча Карл ХІІ і знав через Лещинського про наміри І. Мазепи порвати з Москвою, все ж і далі проявляв пасивність у встановленні з ним прямого контакту, що змусило обережного гетьмана, особливо у зв’язку з доносом В. Кочубея, просочуванням інформації з оточення польського короля взагалі припинити всілякі потаємні спроби з’ясувати плани передбачуваних союзників, вести з ними переговори. У вересні 1708 року у листі до Карла ХІІ С. Лещинський навіть бере до уваги можливість виступу гетьмана з козацьким військом проти них.
Незважаючи на це, все ж завдяки княгині Ганні Дольській налагодився зв’язок І. Мазепи з польською стороною, були вивідані її позиції щодо подальшої долі України.
Андрій Войнаровський на допитах засвідчив, що княгиня Г. Дольська обіцяла вийти заміж за його дядька. Хоча в листі від 27 січня 1708 р. до воєводи белзького Адама Сенявського І. Мазепа писав, що поголоски про його весілля з Г. Дольською «є явними плітками», усе ж, певно, їхні стосунки виходили за рамки лише налагодження політичних контактів між гетьманом та польським королем С. Лещинським. У доносі В. Кочубея зазначалося, що «же тая княгиня Долская прислала ему постель коштовную и хорошую, музь кантов своїх колка человека з інструментами, которія музиканти и тепер при нем найдуютца». У свою чергу І. Мазепа позичив їй 100000 garolinen, 10000 дукатів «для выкупленія своїх клейнотов».
Стосунки між ними мали б перспективний розвиток, якби повстання мазепинців, похід шведського короля Карла ХІІ в Росію були успішними.
На жаль, поразка шведів та їхніх союзників українців у Полтавській битві 1709 р. унеможливили подальші контакти між княгинею та гетьманом. До того ж, І. Мазепа, тяжко захворівши, помирає у вересні 1709 р. Недовго прожила і його можлива обраниця. Ганна Дольська завершила своє життя 6 травня 1711 року в Львові.
Висновки
Особисте і політичне життя гетьмана І. Мазепи склалося трагічно. Померли діти. Поховав дружину. Його наступні симпатії не змогли через обставини того часу з ним поєднати своє життя.
Російські літописці «Великого» Петра І використали подробиці життя гетьмана для знеславлення останнього. У цьому протиставленні І. Мазепа виглядав, як старий ловелас, негідник. У той же час на цьому фоні інтимне життя царя виглядало не таким моторошним та злочинним (насильно відправив першу дружину в монастир, наказав убити коханку і т. п.). Незаангажоване дослідження біографії керманича України дає підстави зробити висновок про те, що це насправді була шляхетна, вихована людина, яка дотримувалася Божих заповідей, намагалася вирішити питання шлюбу, поєднання з коханою законним чином. Його листування з цього приводу — справжня Поезія душі. Гетьман І. Мазепа відкрив у них своє серце — полум’яне, жагуче, пристрасне. Тільки така людина не могла бути РАБОМ обставин. Тільки така людина наважилася на відчайдушний КРОК — змінити ситуацію для українців на краще.
Додатки
Листи гетьмана І. Мазепи до Мотрі Кочубей
1.
Мое серденько, мой квіте рожаной!
Сердечне на тое болію, що надалеко под мене ідеш, а я немогу очиц твоих и личка біленкого видіти; через сее писмечко кланяюся и всі члонки цілую любезно.
2.
Мое серденко!
Зажурилемся, почувши от дівки такое слово, же В. М. за зле на мене маеш, иже В. М. при собі не задержалем, але одослал до дому. Уваж сама, щоб с того виросло. Першая: щоб твои родичи по всім світі розголосили, же взяв у нас дочку у ночі кгвалтом и держит у себе місто подложниці. Другая причина, же державши В. М. у себе, я бым не могл жадною мірою витримати, да и В. М. так же: мусіли биємо из собою жити так, як малженство кажет, а потом пришло бы неблагословеніе од Церкви и клятва, жебы нам с собою не жити. Гді ж бы я на тот час поділ. И мні б же чрез тое В. М. жаль, щоб есь на потом на мене не плакала.