Приїхали до дому. Ігор вийшов з машини, почав виносити важкі пакунки. Тася чекала його біля лавочки. Раптом в Ігоря задзвонив телефон. Встановивши пакети на лаву, чоловік бере слухавку. Чує там голос свого друга:
— Це я.
— Привіт!
— Тут деякі цікаві речі я знайшов. Але це не телефонна розмова.
— Які речі. З якого приводу?
— Приїжджай у Дніпр! Все побачиш.
— У Дніпр?
— Так! І якомога швидше.
— Добре я приїду найближчим потягом.
— Чекатиму!
Поговоривши, Ігор звернувся до Тасі: «Бачиш, вихідні закінчилися! Я маю їхати».
Таїсія сумно зітхнула. Таїсія та Ігор стоять біля машини вже без пакунків. Прощаються. Ігор цілує її у губи. Таїсія трохи соромиться та дивиться навкруги, чи ніхто їх не помітив. Чоловік сідає за кермо та каже: «Приїду назад. Відразу тебе відвідую. Дня через два, або як обставини складатимуться».
Машина тихенько від'їхала від під'їзду. «Бувай!» — відповіла Тася уже в повітря. Повернулася, зайшла у під'їзд. Дома вона подоставала все с важких пакетів, які ледь-ледь занесла на свій четвертий поверх. Викладала продукти та міркувала: «Навіщо вино брали? А стільки м'яса куди? Не ковбаси же мені з нього робити? А риба? Я її зовсім не їм. Овочі у низ. Ковбасу на стіл». Коли все повикладала та порозкладала, то сіла на стільчик біля столу. Стомилася. Відпочила. Заходилася готувати. Під час приготування їжі вона розмірковувала: «Що їй тепер робити.? Хто він мені тепер? Коханець. В житті це так називається. А що він від мене хоче? Щось хоче, таке, що я ніяк не можу зрозуміти. Аби ж то був тільки секс. Але я відчуваю, що коїться щось повз моєї власної волі, повз моїх бажань. В яку халепу я з ним ще ускочу?».
Цілий тиждень Таїсія була сама собі господиня. Чоловік не навідувався та навіть не телефонував. «Що це за поведінка така? Чи все — набридла йому?» — гадала собі Тася. «Дивна річ, знаю його зовсім нічого, а вже скучила за цим чоловіком? Що я в ньому знайшла? Він немов чарівник зачарував мене та підчинив своєї владі. Саме так — він вже має владу наді мною», — міркувала вона часом. «Він такий харизматичний! Такий цілеспрямований та владний, аж страшно!» — намагалася зрозуміти вона, що її так утримувало біля нього та змушувало частіше битися її серце. Сум за ним та ще за домівкою змусив Таїсію зателефонувати старій подрузі, хоча вони недуже добре якось розійшлися. Принаймні Таїсія так вважала. Але вона пересилила себе та змусила набрати номер подруги. «Алло», — почула вона на тому боці. Таїсія почала розмову: