«А ви в Києві по роботі?» — почала розмову Тася. «Так. Залишилося ще декілька справ владнати. Зроблю, то поїду до Дніпра», — відповів Олександр й добавив: «Я мав на увазі місто, а не річку». «Я зрозуміла», — відповіла Тася. «Що ще? Що ще?» — роїлося в її голові та ніяких думок не було, як навмисно. «А ви давно в Києві?» — намагався підтримати розмову Олександр. «Трохи більше, ніж два місяці», — уточнила Таїсія. «А що робите?» — було ще питання. «Живу», — не знайшла чого відповісти Тася. «Лаконічна відповідь», — сказав та посміхнувся чоловік. Таїсія пам'ятала настанови Ігоря, що нічого про себе не розповідай. Не смій жалітися на життя! І тому не могла нічого придумати для розмови. «Треба більше читати!» — насварила вона сама себе в думках. Олександр сам бачив, що розмова не складається. Духовка задзижчала. «О, наша піца!» — майже проспівала Тася й полізла у духовку її виймати. Вона витягла її з духовки, потикала в неї сірником — впевнилась, що та не сира. «Відкривайте вино!» — запропонувала вона чоловікові. Він взяв пляшку, штопор, який Тася приготовила заздалегідь. Відкрив пляшку. Тася принесла з кімнати два келехи. Він налив їй, а потім собі. «Може підемо у кімнату?» — запитала Тася. «Давай!» — погодився він. Тася взяла порізану шматочками піцу, а Олександр взяв келихи у руки, понесли у кімнату. Тася увімкнула телевізор, обрала канал, де йшли музикальні кліпи. Піцу та вино вони поставили на маленький журнальний столик, який стояв біля дивану. «Який натюрморт!» — похвалився чоловік. «Так красиво!» — відповіла усміхнено Тася. «А головне смачно!» — погодився Олександр. «А що, Таїсія, ви по професії повар?» — раптом зацікавився чоловік. «Зовсім ні. Я еколог. Хотіла бути лікарем, а от вивчилась на еколога. А повар я, мабуть, за покликанням», — розповідала Тася, — «Коли втратила роботу, почала готувати більше, цікавитися кулінарією. І так мені сподобалося, що навіть я спала та у вісні бачила, як я щось готую». «Он як!» — здивувався Олександр. А потім запитав: «А ви знали, що багатьом великим людям їх відкриття наснилися у вісні? Менделєєву, наприклад, наснилася його періодична система». «Так, я чула про це ще в школі і в інституті. Бо коли я навчалася в мене було багато предметів з хімії, аж чотири», — похвалилася Таїсія. Розмова потрошку пішла. «То, може, вам колись насниться ваш зоряний рецепт, та ви станете другим Гордоном Рамзі, або Джулією Чайлд», — промовив чоловік. «Можливо. Все можливо», — здивованим голосом промовила дівчина. Вони потроху випили й розмова пішла у гору. Тася проходжувалася по кімнаті з келехом у руці. А потім сіла з Олександром поруч. «Давайте, ще на брудершафт!» — запропонував чоловік. Випили, поцілувались. «Тепер ми на «ти». Називай мене Сашко, або Саня. Друзі мене кличуть Санею», — нагадав Олександр. Тася погодилася та кивнула головою. А Саня, раптом, поклав свою руку їй на коліно. Тася прибрала його руку та встала з дивану. Вона встала з дивану та відчула, як її повело. Голова закрутилася й дівчина майже не впала. Чоловік вскочив та притримав її. «До спальні, краще я ляжу там», — тихо промовила Тася. Олександр узяв її на руки та поніс у іншу кімнату.
У спальні він поклав її на велике ліжко. Оцінив обстановку, побачив, що тут його теж ніхто не чекав. Ліжко було заправлене, але виглядало якось буденно. Тася посунулася й Саня сів поруч. Він поклав їй руку на лоба. Таїсія винувато посміхнулася та промовила: «А я ж мала з вами переспати». Потім сама ж засоромилася своїх слів й тихо сказала, немов тільки для себе: «Що я таке тільки що бовкнула?!» та хитро подивилася на Саню.
Чоловік, примружившись, подивився на неї та сказав: «Це вино, Таєчко. Це вино». Замовк та знов промовив: «А піца, до речі, була дуже смачна! Дякую!».
Таїсія спромоглася сісти на ліжку, але голова знов закрутилася. Вона нахилилася у перед, та рушник з її голові злетів. Дівчина відклала його у бік. Мокре волосся впало їй на обличчя. Саня дотягнувся до її волосся та прибирав декілька прядок їй за вухо. Потім чоловік сів ближче до Таїсії. Олександр подивився Таїсії в обличчя та ледь поцілував її у губи. Таїсія здивовано глянула на чоловіка та запитала: «Сашко, ви, що мене хочете?!». Чоловік почав знімати з себе светр та відповів: «Дивне запитання?». Олександр сів ще ближче до Таїсії та почав цілувати її шию, плечі. Руками він розгорнув її махровий халат та припав до неї. Таїсія впала на ліжко, ніби туман заповнив її голову. «Опирається не має сенсу», — хтось сказав їй в її голові.