В цей же самий час до будинку починають приїжджати гості. Люди заходять по одному. На вході вони показують свої запрошення. В дверях з'являється й депутат Шажко. Депутат Шажко вдягнений у дорогий діловий костюм, білу сорочку та краватку-метелик. Він заходить у хол. Вітається з вже присутніми. Його зустрічає Олександр. Вони вітаються та тиснуть один одному руки. Люди починають заходити у залу.
«Будь ласка, проходимо! Запрошуємо всіх у першу залу», — лунає голос ведучого.
У актовій залі люди сідають у крісла та дивляться на імпровізовану сцену, на якій вже стоять ведучий та ведуча. Вони святково одягнені. На стіні над сценою висить білий екран для показу кіно.
Депутат Шажко приходить по ряду та сідає на вільне місце. Він дивиться по сторонах, бачить, що поруч з ним сидить якась літня жінка та посміхається йому. Вона впізнала депутата та вітається з ним. Депутат дивиться в інший бік — там сидить літня пара чоловік з дружиною. Депутат заспокоюється та дивиться на сцену. Починається презентація.
Після офіційної церемонії запрошені гості йдуть у велику залу, де вже грає музика.
Вечірка почалася. Подали спиртні напої. Люди танцюють, кажуть тости. В залу заходе й депутат Шажко. Люди вітаються один з одним, спілкуються. Розходяться у гуртки по знайомству. Депутат Шажко ходить по залі та поглядом розшукує знайомих. Іноді він вітається зі знайомими чоловіками. А навкруги його оточують усміхнені, красиво вбрані, у піднесеному настрої підприємці, депутати, художники, лікарі. Присутні насолоджуються музикою. Хтось кладе гроші у скрині добрих вчинків. Депутат бере келих вина з таці, яку у руках мимо нього проносить офіціант. Раптом хтось хлопає його по плечу. Депутат обертається та дивиться, хто це зробив. Він бачить свого знайомого Дениса Палкіна та каже: «Дійсно, захід Богданова та й без друга Палкіна. Такого ж не буває. Тільки чогось не видно пана Бжезовського?». Палкін сміється та протягує депутату руку. Вони тиснуть один одному руки. Палкін запитує: «Яким вітром? Чув, що ти останній час недолюблюєш ні пана Бжезовського, ні його партнера Богданова». Депутат Шажко відповідає: «Нічого подібного. Я ж не винен, що ті двоє просто синонім корупції в нашому суспільстві. А так нічого особистого, лише бізнес». Палкін перекривлює його та сміється: «Лише політика, друже. Чи не так?». Палкін бере з таці чарки коньяку та подає одну депутату Шажку. Палкін каже тост: «Давай, за благодійність!». Депутат Шажко відповідає: «За неї!». Вони разом випивають коньяк. Проходить час депутат Шажко вже напідпитку.
Почали грати у різні ігри. Пана Шажка не могли ні як умовити в них пограти. «Пане Олеже, у вас такий голос. З вами буде грати в фанти цікавіше!» — вмовляли вже його навкруги. «Ну той що, шо в мене голос. Мені тут що співати?!» — не погоджувався він. «А чом ні?» — відповіла якась жіночка з натовпу й додала: «Ну будь ласка!». Палкін знов підходить до депутата та вмовляє взяти участь. Нарешті, депутат дає свою згоду. Два чи три фанта його навмисно прохали чи співати, чи кричати півнем. Навкруги всі реготали та казали, що він артист та не той обрав шлях. А потім ведучий запропонував піти будинком та знайти футбольного м'яча, який десь спеціально був захований у кімнатах. Пан Шажко пішов шукати того м'яча. Він вже добряче випив, тому швидко згодився. Відчиняючи та зачиняючи різні двері, він дістався до кімнати, де мала відбутися зустріч. Він зайшов у кімнату та подивився кругом, побачив, що опинився у коморі. Почав шукати м'яча. «Напевне він тут. Бо тут стільки всього!» — думав депутат. Мацаючи руками по поличках, він не помітив, як до кімнати завітала Тася із щіткою для прибирання. Тася зайшла та зачинила двері, зробивши так, що наче зламала дверну ручку. А зовні у цей момент її закрив у кімнаті Олександр. «Що ви наробили!» — голосно промовив до неї депутат та відірвався від пошуку м'яча. «Я не навмисно!» — відповіла Тася й почала смикати зламану ручку. Олег Шажко затарабанив у двері. «Це ви винні! Хто ви така? Чого вас сюди занесло?» — кричав на неї Олег Шажко. «Це чого вас сюди занесло?» — голосно відповіла Таїсія. Депутат витріщився на дівчину від несподіванки. Він голосно промовив: «Що?!». Чоловік почав кулаком стукати по дверях та кричати: «Допоможіть!». Він розлютився та насварив Таїсію: «Та хто ви така? Та ви знаєте, хто я такий! Завтра, одне моє слово, й ви вилітаєте з будь якої роботи!». Таїсія припинила стукати у двері та гучно відповіла, дивлячись депутату у вічі: «Не знаю я, хто ви такий. Але не требо мене лякати!». Вони почали сваритися. Добре це, чи погано, Тася поки не розуміла, але таки спеціально підливала олію у вогонь. Вона згадала, як колись на її очах сварилася бабуся її подруги зі своїм старим чоловіком та почала її копіювати. «Та стули же ти пельку, бо я сам її тобі заткну!» — кричав та вже не стримував себе у словах депутат. Він схватив її за плечі, Тася зі страху заплющила очі, бо злякалась, що зараз він її вдарить. А він раптом її поцілував. Один раз, другий. Тася прийшла до тями та почала брати ситуацію у свої руки. Вона почала знімати з нього піджак фраку, розстібати ґудзики на сорочці. А депутат почав стягувати Тасину сукню. Сукня не знімалася. Шажко був вже в люті: «Що то за клята сукня! Як її з тебе зняти?» — репетував він. «Ця сукня ні для того, щоб знімати на раз, два, три!» — відповідала йому дівчина та повернулася до нього спиною. Промовила: «Ось на спині ґудзики». Сукня затріщала, ґудзики полетіли на підлогу. Він геть забув, що пришов сюди за м'ячем. «Світло!» — скомандував пан Шажко. «Не треба, бо, раптом, нам щось на голову впаде», — придумала на ходу Тася. «Так», — погодився депутат. Він уявив, як в саму приємну мить на нього летить банка миючого засобу, або тарілки й додав: «Доречно». Усю свою лють він направив тепер на Таїсію. Коли все це закінчилося, ще хекаючи він почав одягатися та допомагати Тасі вдягти її сукню. «А чого ви все ж таки сюди прийшли?» — нагадала йому прибиральниця Тася. «О! Я ж мав розшукати футбольний м'яч», — згадав пан депутат. «Який ще м'яч?» — спитала Тася та подивилася навкруги. У великому синьому цебрі в самому куті лежав м'яч для футболу. Вона подивилася у той кут та показала йому рукою: «Чи ні цей м'яч?». «Він самий», — зрадів депутат. Взяв м'яча він згадав, що двері були зачинені. «Ми ж тут зачинені!» — згадав він та вилаявся. Тася підійшла до дверей та почала смикати ручку. О, диво — ручка повернулася й двері відкрилися. «Дивно!» — промовила Тася. «Дійсно, наче хтось знав, що ми тут робили. Так вчасно відкрилися ці двері», — теж помітив пан Шажко та запитав Тасю: «А ти чого сюди приходила?». «Я то знаю, чого я прийшла!» — відповіла Тася й взяла цеберку та швабру. Так, для прикриття.