– Ігор ніколи не плутає, де в нього власне життя, а де бізнес. А от ти мабуть вже заплуталась?
— Мабуть.
Розмова вщухла. Таїсія якось сумно подивилася на чоловіка. «Хочеш вина?» — раптом запропонував він. «Ні. Мені й так тут добре. Дякую! Тут у морі мені стало спокійніше», — промовила жінка. «Добре!» — відповів Олександр.
А навкруги була така красота. «Дивись!» — показав він рукою кудись удаль. «Що там?» — не зрозуміла Тася. «То дельфіни плигають. То вони гонять рибу», — промовив він, пояснюючи її. «Малі. А в Дельфінарії я бачила великих», — промовила дівчина. «Порівняла. Тут вони на свободі. Їм треба самим про себе дбати», — сказав чоловік. «Хотіла б я бути дельфіном та не від кого не залежати!» — мрійливо проказала Таїсія. Він подивився на неї але нічого не сказав.
Коли вона відчула, що врешті решт спокійна, тоді запитала про наболіле. «А що ти про мене казав Тимощуку?» — промовила тихо Тася. «Та дивна річ. Він зателефонував мені, тільки я проводив тебе. Я ще з готелю не встиг вийти», — відповів він. «І що ти сказав? — повторила своє запитання вона. «Сказав, що про кузину, то жарт був. А ще, що ми колись зустрічалися. Ти моя колишня співробітниця, проста жінка та усе», — проказав чоловік. «Дійсно це дивно.» — промовила Тася. «А що?» — запитав Олександр та додав: «Я свої помилки враховую.». «Та нічого», — відповіла Тася. Вони гуляли так морем до самого вечора. Коли повернулися, Олександр допоміг Тасі зійти на берег. «А тепер я маю бігти до Ігоря. Він на мене вже зачекався.» — пояснив свою квапливість чоловік. Вони узяли таксі та поїхали до готелю. Тася пішла у свій номер, а Олександр побіг до друга. Він застав Ігоря перед ноутбуком. «Де ти, в біса, був? Я весь день тобі дзвонив. А ти як у воду канув. І Таська теж десь зникла. Чи не разом ви там були?» — образливо він звернувся до чоловіка, коли той зайшов у кімнату. «Разом. Ми були у морі», — спокійно промовив Олександр.
Ігор сидів та дивився в екран ноутбука. Він тепер радів кожному компромату, немов дитина. Передивляючись відео, він казав сам собі: «Більше компроматів цікавих та різних». Треба сказати, що для цієї своєї ідеї він не тільки використовував Тасю, він залучив самих різних людей — економістів, аудиторів, спеціалістів з фінансів та юристів — все для перемоги. «Я гадаю, що війни майбутнього — це будуть війни компроматів. В кого з'явиться найсильніший та найцікавіший компромат, той буде переможцем», — казав він своєму другу Олександру. «А що ти будеш робити з цим відео, де Тася та той покидьок Палкін?» — запитав його Саня. «А що я маю з ним робити? Хай буде. Поки що, цей Палкін — ніхто та звати його ніяк. Але він десь у команді президента під номером сто з гаком та товаришує з людиною, до якої я так мрію підібратися. Тому можливо воно мені ще стане у пригоді. Можливо колись мені цей Палкін допоможе. А як ні? То відео раптово потрапить до рук журналістів або поліції. Подивимось?» — відповів той.
Розглядаючи всі свої компромати Ігор зробив висновок, що якщо опустити людину на рівень тварини, то з неї обов'язково починає лізти всілякий бруд. «Дивна річ?» — розмірковував він — «Коли людям дається хоч яка, хоч малесенька влада, то людина починає себе вести зовсім по-іншому, принижуючи іншого та отримуючи від цього задоволення й насолоду.» Як там колись казав цар Соломон? «Усе це я бачив і роздумував у серці про кожну справу, яка робиться під сонцем. Весь час людина панує над людиною їй на кривду», — зробив такий висновок чоловік.
Зранку Ігорю зателефонувала Тася. «Ти маєш прийти до мене та подивитися на це.» — сказала вона йому по телефону. «Добре. Як тільки матиму вільну годину.» — відповів він та поклав слухавку. «Хто там ще?» — запитала його дружина, що була поруч. «То Саня», — збрехав Ігор. Коли Ігор зрозумів, що є хвилинка, він пішов до номеру Таїсії. Він навмисно поселив її у одному готелі, щоб можна було легко її контролювати. Коли зайшов, дівчина його запитала: «Ти встановлював в моєму номері камеру, чи ні?». «Навіщо це тобі знати?» — почав відпиратися чоловік. «Навіщо?» — Тася обурилася його словами. «Добре. Тоді скажу відверто. Тимощук був тут вчора ближче до ночі та зґвалтував мене у цьому самому ліжку. Я більше до нього не піду. І я хочу знати, чи зафіксувала це твоя камера? Твоя улюблена манюня!» — вона вже майже кричала на нього. «Тихше — тихше!» — Ігор намагався заспокоїти дівчину. Але Таїсія була вже не в собі. «Я більше до нього не піду!» — повторювала вона. «То це ультиматум?» — суворо запитав чоловік. «Обіцяй мені! Обіцяй, що більше не примусиш мене це робити! Обіцяй, що це останній!» — скрізь сльози прохала Ігоря Таїсія та благаючи дивилася йому у вічі. «Подивимось!» — тихо, але твердо відповів чоловік. Поки вони спілкувалися, у номер хтось постукав. «Хто там?» — голосно запитав Ігор. «Це я — Саня», — відповіли за дверима. «Заходь Саня!» — запросив його чоловік. Той зайшов та дивлячись здивовано на Таїсію, запитав: «Що тут знов трапилось?». «Істерика!» — буденно промовив Ігор. «Саню, а допоможи мені її заспокоїти. Може знов її кудись відвезеш. Чи ти зайнятий?» — попрохав друга Ігор. «Та ні. Я саме йшов до Таєчки запросити її на прогулянку», — відповів Саня. Він допоміг Тасі встати з ліжка та почав вмовляти піти з ним на прогулянку. Тася плакала. Потім припинила та погодилася. «Але не одягай підбори, бо будемо багато ходити», — попередив її Олександр. Вони пішли. А Ігор залишився у номері. Він встав з ліжка та підійшов до меблів, відкрив дверцята та дістав свою маленьку відеокамеру зі словами: «Ти моя манюня! Добре, що ти в мене не одна така!». Поклав у пакет та вийшов з номеру, зачинивши двері.