В вечорі Андрій зателефонував Таїсії та сказав. Що хотів вибачитися за свою негативну поведінку. «Я одружений чоловік. Що на мене найшло, я досі не розумію. Я хочу попрохати у вас вибачення» — проказав він у трубку. «Так. Я все розумію. Я теж хочу поросити у вас вибачення», — відповіла Тася. Потім вона в нього запитала: «Значить ви вже не будете співпрацювати з нашім фондом?». «З чого ви це взяли? Звісно буду. Тепер я майже не можу вам відмовити. Не бійтеся, Олександр не буде вас сварити», — сказав Андрій та поклав трубку. Він не зрозумів, чого вона перед ним вибачається. Вирішив, що це, через Олександра та їхній фонд. Бо Олександр розповів йому, що Тася колись була з ним. Олександр не боявся це розповідати іншим чоловікам, які питали у нього за долю жінки. Тому, що вирішив, що хай краще усі думають, що вона його колишня коханка, ніж шукають, чия вона могла бути. Бо Ігор хотів в цій своїй грі залишатися невидимим — таким собі сірим кардиналом, щоб на нього ніхто не мав вийти. Олександр звісно погодився йому в цьому допомагати. А Таїсії було насамперед прикро, що вона має здати його Ігорю.
Тася відпросилася у Олександра та з Києва вже вилетіла до Мадриду в Іспанію до Ігоря. По телефону вона повідомила, що в неї є, що його так цікавить та полетіла до нього. Ігор прибув в Іспанію першим. Він дуже радів у душі. Щоб якось порадувати Таїсію він нарешті привіз подарунок, який обіцяв ще у Монако. Вона підійшла до дверей свого маленького біленького будиночка. В душі якось навіть йому зраділа. Дивно, двері були відчинені. Вона зайшла. Поставила біля дверей валізу. Зняла кросівки та зайшла у кімнату. В кімнаті на дивані сидів щасливий Ігор. На ньому була надягнена красива коштовна шуба коричневого кольору та ще прикрашена коштовними камінчиками. А на голові була ще хутряна шапочка такого же кольору. «Куріпочка моя! Моя квіточка! Моя принцеса!» — звернувся він до неї. Тася аж злякалася. Такого прийому вона не очікувала. «Це та сама шуба?» — запитала вона. «Так. Вдягни її. Я хочу бачити, чи вгадав я з розміром», — запропонував він їй та накинув шубу на її плечі. Тася одягнула шубу. Руками вона чіпала хутро. «Яке воно дивовижне!» — промовила вона. «Це все для тебе!» — сказав чоловік. «Навіть більше. Мої люди вже купляють тобі квартиру на Печерську. Не треба нікуди їхати навіть. Бо це в будинку поряд. Твоя квартирка. У моєї куріпочки тепер є своє житло!» — знов радісно повідомив Ігор. «Он значить як?!» — сказала дівчина. «Ні. Я знаю, моя дівчинка золота, що для тебе все це — попіл. Я знаю, як я тобі віддячу. Ми поїдемо разом знов до Малаги. Я винайму яхту. Я пам'ятаю, що тобі сподобалося кататися. Мені Саня розповів. Ми будемо удвох цілий тиждень у морі. Я буду кохати тебе, як ти тільки забажаєш. Що ти забажаєш, все тобі купуватиму.» — розповів він про свої плани. «От значить, як йому був потрібен саме цей компромат? Пів царства він за нього готов віддати.» — подумала Таїсія. «Ти щаслива?» — запитав він. «Я щаслива, коли ти щасливий», — відповіла йому вона. «Але ти сумно виглядаєш», — помітив чоловік. Вона обняла його та вони поцілувалися. Вона посміхнулася до нього та відповіла: «Вже ні». Тася навіть не розбирала валізу, бо наступного ранку вони поїхали до Малаги. Взяли в оренду велику білу яхту. Звісно на ній був ще капітан та його команда. Тася дуже раділа. Вона знов з ним, страшно становилося, тільки коли вона думала, що він подивиться відео і все. Але вона, як та героїня книги «Звіяні вітром» Скарлет, казала собі: «Я подумаю про це завтра». Так вона намагалася себе заспокоїти. Вони проводили гарно час. Але все ж нарешті Ігор сів подивитися, що привезла Таїсія. Він робив це сам. Але під кінець гучно покликав її у каюту. Вона стояла на палубі та насолоджувалася заходом сонця. В руці вона тримала келих хересу. Коли почула його крик, аж злякалася. Келих впав з її рук та розлетівся на шматочки об підлогу. Вона побачила, що стоїть в калюжі з хересу та битого скла. Спустилася у низ. «Відповідай мені, що в тебе з ним було?». «Та нічого», — невпевнено промовила йому Тася. «Це отак нічого?» — він почав перемотувати відео та показувати їй якісь фрагменти запису. «Я люблю тільки тебе. Я тільки з тобою», — сказала вона вже гучніше та сміливіше. «Слухай мене, якщо я щось взнаю, то ти пожалкуєш, що на світ народилася. Я закатаю тебе у асфальт, зрівняю тебе з землею. Ти зрозуміла мене!» — гримав він на неї. Вона заплакала. Тоді він обняв її та притиснув до себе. «Ти тільки моя, так?!» — промовив вже тихо до неї. Вона кивнула головою. Тоді він поцілував її у лоб, а потім у ніс. Їй це так подобалося. Він піднявся сходами на палубу та подивися, що там була калюжа зі осколками келиха. Крикнув служницю та нагримав на неї. Вона почала збирати скло.