Засмучена Тася роздяглася та лягла спати. Вона дуже швидко заснула, мабуть, через свою втому та легку качку яхти. Коли він повернувся, то побачив, що вона вже спить. Він присів біля ліжка та зазирнув їй у обличчя. Вона тихо та рівно дихала. Він доторкнувся долонею до її волосся та посміхнувся. Тоді він встав, узяв стілець та сів поруч ліжка. Сидів та тихо дивився на неї. Потім сам пішов спати. Вони провели на яхті дуже приємний тиждень. Ігор більше нічого не казав Таїсії про те відео, не сварив її, не погрожував, навпаки, був наче сама ніжність. Тасі здавалося, наче вона закохалася в нього знову та по-новому. «От чому він такий? Хочу від нього бігти та не можу!» — міркувала вона собі.
Повернулися знов до Сетениль — де — лас — Бодегас. Ігор почав підготовлювати Тасю до того, щоб вона зрозуміла, що гра ще триває. «Скоро все зміниться!» — казав він їй. «Що зміниться? Що має змінитися?» — міркувала Тася, але запитати прямо не намагалася, вона пам'ятала того розлюченого Ігоря, який, немов Зевс метав іскорки та блискавки, та баялася вже його такого. Тася розуміла, що Ігор ніколи не покине дружину. Такі дружин не залишають й кохання тут ні до чого. Тому їй важко було зрозуміти, що чоловік мав на увазі. «Я підібрався до нього дуже близько й в мене вдосталь інформації, яка мене дуже допоможе. Але якщо цю справу завершиш ще ти, то буде дуже добре!» — знов натяками розповідав їй Ігор. «Але не будемо поспішати. Ти поїдеш та відпочинеш. Займешся своїми справами. А я ще все маю підготувати», — казав він. Те, що він не поспішає Тасі сподобалось. В цьому маленькому місті вони пробули разом ще пів тижня та роз'їхалися. Він полетів у свій Лондон, а вона до дому.
Першім ділом Тася відвідала свого коня Лорда, знов поїхала на ньому на прогулянку. Від'їхавши подалі від людей, вона знов, як і раніше, злізла з коня та почала з ним розмовляти. Вона гладила коня по морді, тріпала його гриву та виказувала йому, що в неї на серці. «Лорде мій коник, що мені робити? Підкажи мені, як зможеш.» — промовляла вона до нього. «Що ти мені кажеш?» — питала вона в коня, намагаючись придумати, що може їй відповісти кінь. Вона сама це уявляла. «Тікати від нього, га? Таке скажеш!» — казала дівчина. «Не можу я мій Лорде. Не виходить в мене. Все розумію, а сама як прив'язана до нього. Та не бачу вже сенсу», — сама відповідала на свої ж питання Таїсія. «Зрозумій мене, от коли немов після серйозної травми або немов після кризи, коли перший шок відходить та нерви більше не зводить, ти починаєш звикати до нового положення речей. Тому, що вже знаєш, що шансів щось змінити вже не залишилося. Ти бачиш вже усю картину, її повноту, але вже запізно щось змінювати, залишилося тільки звикнути до неї. Ось і все», — розповідала вона тварині та виправдовувала сама себе. «Мені здається, що я вже знаю, для чого або для кого він мене весь цей час готував. І все це він вирішив так давно, що змінити вже не можливо. Тільки діяти за його планом», — казала Тася, розмірковуючи вголос біля коня. Поговоривши з твариною, вона заспокоїлася та немов вже погодилася в душі з певним станом речей, який її очікує. Приїхала назад до стайні, зістрибнула з коня та повела назад, віддала працівникам клубу та повернулася у місто.
Після цього посилено зайнялася новою квартирою. Придбати авто так й не захотіла, замість цього зайнялася ремонтом та почала купувати нові меблі. Її життя наповнилося дією. Вона найняла людей, які б робили ремонт, ще тих, хто б займався дизайном. І тепер майже не думала про слова Ігоря, бо в голові були думки про те, де краще купити душову кабіну або який придбати унітаз, купувати килим у кімнату чи ні. З дизайнером вони навіть посварилися на цій темі. Але потім Тася погодилася та килим вже придбати не хотіла. Кахель на стіни, кахель на підлогу, сантехніка, спеціальні розчини, мішки з цементом, матеріали для підлоги, шпалери — їй це вже снилося у вісні. Квартирка потрошку ставала затишною й Тася вже пишалася своєю працею та її виглядом. Тому, коли в неї випала така можливість, вона похвалилася Ігорю, коли він був на зв'язку в Інтернеті. «Ну то покажи мені, чим ти там зараз займаєшся!» — запропонував чоловік. Таїсія поважно пройшлась по кухні. Потім зайшла у ванну кімнату та під кінець повернулася у кімнату та показала он-лайн, що в неї вже було зроблено. «Молодець!» — похвалив її Ігор, — «Я радий, що ти там не сумуєш. Дійсно добре придумала». Було видно, що Тася уся світилася від щастя. «Яка я була би рада, якщо б ти зміг до мене навідатися.» — мрійливо відповіла вона. «Може якось і навідаюся, коли ми все правильно зробимо», — якось загадково відповів їй Ігор. Настала німа пауза. Ігор знайшовся та запитав: «А що ти плануєш робити в кімнатах?». «Маленька буде за спальню. А велика, звісно, вітальня. Її я бачу рожевою, або бузкового кольору. Який колір краще?» — сказала дівчина. «Та то вже тобі вирішувати. Я люблю холодні кольори — синій або зелений», — відповів Ігор. Дівчина надула губки. «Чого ти скривилася?» — весело запитав чоловік. «Не хочу синю, не хочу зелену», — ледь промовила вона. «То й не роби. Я що наказую?» — промовив Ігор. Розмова якось зайшла в нікуди. Вони попрощалися. Після розмови Тася чогось зажурилася. Потім пішла на кухню готувати. Нова чепурна кухня піднімала їй настрій. Готувати на такій було саме задоволення й Тася швидко забула про розмову. Так пройшло кілька місяців. Вже в середині осені вона почала відчувати, що з нею щось так та не так. Перша її реакція була — страх. Вона злякалась та побігла до жіночого лікаря, де той підтвердив їй, що вона вагітна десь приблизно два місяця, або як кажуть лікарі — дев'ять тижнів. Тася дійсно злякалася. «Що тепер буде? — думала вона. А потім на одній з благодійних вечірок, які Тася досі мала відвідувати, вона натрапила на Олександра, якого вже певний час не бачила. Він побажав відвезти її до дому, щоб подивитися, де вона тепер мешкає, та як обставила квартиру. Коли вечірка закінчилася Олександр та Тася вийшли з будівлі та пішли разом до стоянки. Тася сіла у авто. «Як я давно тебе не бачив? Ти повернулася у Київ, а чому не захотіла знов поїхати у Дніпро?» — питав її чоловік. «Не знаю. Мабуть через цю нову квартиру. Вона мене вся захопила», — відповіла Тася. Приїхали. Вони зашли у під'їзд та Олександр запитав: «Ти навмисно купила квартиру в тому ж районі, де я її тобі колись зняв?». «Так. Мені дуже подобається цей район. Та квартиру мені купували без мене. Дякую, що врахували моє таке бажання», — відповіла Таїсія. Вони зайшли у квартиру. Олександр почав її роздивлятися. Квартира мала дві кімнати та велику кухню. В кухні вже був зроблений ремонт, а от в кімнатах тільки на половину. Тася запросила його саме в кухню. «Цікава задумка!» — похвалив її друг. Кухня була зроблена в національному етнічному стилі. Навіть була зроблена штучна цегляна піч, в якій знаходилася вбудована духовка. Піч була ще й розмальована. «Це ти її розмалювала?» — спитав чоловік. «Ні. Це дизайнер», — відповіла Тася. «Дуже нагадує стару літню бабусину кухню. В неї майже така піч була, тільки справжня», — пригадала Тася. «Сідай зі мною та повечеряємо!» — запропонувала вона та дістала щось з холодильника. «Це запіканка», — пояснила вона другу. Олександр повернувся з ванної кімнати та похвалив ремонт, що там був. «То все дизайнер. Але вони враховували і мої побажання. Я теж задоволена», — сказала Таїсія. «Так значить тобі віддячив Ігор?» — зробив підсумок чоловік. «Та вже ж віддячив», — відповіла Тася та сумно подивилася на Олександра. Він побачив, що ця тема неприємна для неї. Тася розігріла страву та розрізала на шматки. Почали вечеряти. «Ну як твої справи зараз?» — спитав Олександр. «Ти ж вже питав», — промовила Тася. «Та я бачу, що ти якась дивна зараз. От мені й здалося, що ти мені щось не договорюєш», — промовив чоловік. «Тоді скажу тобі, як другу. Я вагітна, вже приблизно два місяці», — відповіла дівчина. «А Ігор знає?» — запитав Олександр. «Ні. Ти перший», — відповіла Тася. «Такі речі спочатку кажуть коханому чоловікові», — промовив Олександр. «Але ж ти казав, що ти мій друг. Друг з яким я ще сплю», — нагадала Тася. «Так. Але ж між нами вже давно нічого нема. Окрім дружби», — нагадав чоловік. «Тому тобі й кажу. Що ти мій найкращий друг. Бо більше нікому. Твоя дружба дуже коштовна для мене», — відповіла Таїсія. «За це дякую», — сказав Олександр та запитав: «А що ж ти будеш робити? Коли Ігорю скажеш?». «Я не знаю. Я боюся. Останній раз ми дуже посварилися. Я бачила який він може бути лютий. Та тепер боюся його такого», — пояснила Тася своє вагання. «Та не бійся. Може він ще зрадіє. Він дуже мріяв мати маленьку донечку. То народиш дівчинку й він зрадіє ще дужче», — якось намагався підбадьорити її Сашко. «Але ж ти знаєш, в нього свої плани», — заперечила йому дівчина. «Та не звір же він?» — сказав Олександр — «Не гайся,