— Підійду в чому?
— Тобі ж потрібні гроші?
— О, починаю розуміти. Але все ж кажіть ясніше.
— Суть в тім, що ти для мене будеш робити деякі невеличкі справи, а я платитиму за це гроші.
— Які невеличкі справи?
Він встав з-за столу підійшов до Таїсії зі спини та поклав руки їй на плечі. Вона здогадалась, що це щось нелегальне, темне та не чесне. А він інтуїтивно став позаду, тому, що в обличчя такі речі казати було важко. Зараз, він був немов едемській змій — спокусник, що спокушав першу жінку, обвів її шию руками та перейшов на шепіт: «Розумієш, мені буде одному важко йти до цієї своєї мрії. Мені знадобиться допомога. Ти така проста, в тебе немає роботи, а значить купа вільного часу». Ігор казав все це недуже впевнено, бо ще не знав які слова підійдуть, щоб вмовити цю дівчину. Але в житті він був зовсім не такою людиною, як зараз могло здаватися. «Ну звідки ви взяли, що я підійду? Я не маю амбіцій, проста, не маю багатого життєвого досвіду. А з чоловіками, то, взагалі, не знаю як спілкуватися. Можливо, навіть, мені буде не доставати потрібних для цих справ якостей?» — відповіла Тася. Їй потрібні були гроші, страх знову піти на вулицю, штовхав її на те, щоб не одмовити йому. Але ще була живе її сумління, яке навпаки гальмувало такі думки, і її сумніви — це був прояв саме її сумління. Яке волало: «Не смій. Не погоджуйся!». «А мені подобається твоя невпевненість», — заявив чоловік. «Я навчу тебе. І щось підказує мені, що ти навчишся. Можливо, більш амбіційна, чи самовпевнена дівчина мені б тільки заважала та все псувала би. А так я буду немов твоїм поводирем», — шепотів він їй біля вуха. «Погоджуйся!» — раптом дуже голосно вимовив Ігор. Тася аж підстрибнула на стільчику. Вона мовчала. Тоді він продовжив: «Ти щира та добра дівчина. Щось мені підказує, що я не помиляюсь. І в тебе така приємна посмішка! Вона обеззброює, і це дуже добре», — закидав він свою вудку. «А якщо, раптом, мене у в'язницю посадять?» — спитала Тася. Цікавість почала брати верх. «Ні», — збрехав він. «Ну чому відразу в'язниця? Я про все подбаю. Нехай твоя голівонька про це навіть не думає. Вона потрібна мені весела та без зайвих дурних питань», — підбадьорював Ігор дівчину. Після всього сказаного він поцілував її у потилицю.
«Можна я подумаю?» — запитала Таїсія. «Подумай!» — погодився він. Чоловік відійшов від неї на два кроки та подивився зверху вниз. Потім повернувся та вийшов у коридор. Вона вирішила, що він пішов збиратися та вийшла за ним з наміром проводити його. Але він не одягався. «Вже йдете?» — запитала вона. «Куди?» — відповів він. «До дому, чи в готель. Я не знаю де ви живете?» — здивовано промовила Тася. «Ні. Я вже відпустив свого водія. А від так залишусь у тебе на ніч.» — відповів Ігор. Тася аж присіла від його слів. А він безцеремонно зайшов до кімнати. Тася зайшла за ним. «А в мене тільки один диван», — констатувала вона. «Та нічого помістимося», — розсміявся він. «Хто з нас спатиме на підлозі? — ще не второпала, що коїться Тася. «Я не хочу на підлозі. І тебе туди не пущу». Він зняв піджак, бо був у сірому діловому костюмі. Зняв краватку. Повісив все це на стілець. Підійшов до дивана, став розглядати йото та спробував його розібрати. Тася стояла не в сих не в тих. «Що коїться? Її що, знову зґвалтують й дозволу не спросять?» — думала дівчина. Її руки затрусились на обличчі виступили сльози. Він повернувся до неї та дуже здивувався. Вигляд дівчини більш нагадував якийсь припадок. «Що с тобою? Тобі погано? Визвати швидку?» — він справді налякався. «Ні!» — розревілася вона. «Так чого ж ти?!» — запитав він. Вона нічого не казала, плакала та трусилася ще більше. Тоді він обійняв її, притягнув до себе так міцно. «Тихше!» — заспокоював він її, зовсім не чекаючи такої реакції. «Сядемо!» — наказав він та посадив її біля себе. «Що ви хочете зі мною робити?» — про лепетала вона. «Зовсім нічого. Якщо ти не згодна, то нічого», — двічі відповів Ігор. Він пішов до кухні та приніс їй склянку води. Вона пила воду повільними ковтками, а він гладив її по волоссю. «Скажи, коли ти казала, що не вмієш спілкуватися с чоловіками, ти мала на увазі, що..?» — він протягнув ці слова та не закінчив. Вона закивала головою. «Ну нічого, то зовсім нічого», — промовив він та подумав про себе: «Що я кажу, що роблю?». Зараз він й сам почував себе дійсно невпевненим. Він водив рукою по волоссю, витирав хусткою краплі на обличчі. «Давай лягай, будемо просто спати», — сказав він. Але вона вже не вірила таким словам. «Ні», — тихо відповіла вона. «Тоді я лягаю», — сказав твердо Ігор. Вона залишилася в кімнаті сама. А він пішов до ванни, прийняв душ та повернувся в її махровому халаті. Халат був йому замалий й він виглядав дуже кумедно. «Де в тебе ковдра та все інше?» — запитав чоловік. Вона зрозуміла, що він не жартує та залишається. Встала дістала все із шафи, кинула йому до рук. Він заходився сам все стелити. Тоді вона теж пішла прийняти душ, халата вже в неї не було й вона взяла із собою спортивний костюм. Повернулася, а він лежав в ліжку. Світло було вимкнено ї горіла тільки лампа над диваном. Соромлячись вона лягла поруч. Він посунувся ближче до стіни. Вона не стала йому розповідати про свій першій сумний досвід, що стався з нею у Києві. Але про те, що з чоловіками вона не спала, розповіла. Він протягнув руку на її подушку та вона лягла на неї. Вони розговорилися, спочатку так, ні про що. Здебільшого розмовляв Ігор. Він розповів про свою молодість, про свою маму. Потім перейшов на те, де він був, як і де подорожував. «Який він цікавий», — помітила для себе Тася. Побалакали, а потім позасинали. Зранку він попив з нею чай та зателефонував водієві. Одягнувся, попрощався. Поїхав.