до кабіни і заліз на сидіння. - А мені можна ним покерувати, містере Карпентер? Можна?
Карпентер оглядів рівнину через переднє, бічні і хвостове оглядові вікна, потім змусив
Сема задерти голову і крізь ковпак кабіни уважно оглянув небо. Високо над скелястою
грядою, де вони були менше години тому, кружляла чорна цятка. І поки він дивився, поряд з
нею з'явилися ще дві.
- Трохи згодом, Скіпе. Зараз, по моєму, ми тут не самі. Скіп теж помітив в небі чорні
цятки. - Знову птеранодони, містере Карпентер? - Боюся, що так. Цятки, швидко
збільшуючись, перетворилися на крилаті силуети з вузькими, загостреними головами. До
кабіни увійшла Марсі і теж уважно подивилася на небо. Цього разу ні вона, ні Скіп не
продемонстрували жодних ознак переляку.
- Ми знову стрибнемо назад, в минуле, містере Карпентер? - скинула Марсі.
- Подивимося, крихітко, - відповів він. Тепер птеранодонів вже було добре видно. Не
було сумніву, що їх цікавить саме Сем. Інша справа - чи зважаться вони знову на нього
напасти. Не дивлячись на те, що трицератанк був укритий захисним полем, Карпентер все ж
таки вирішивпро всяк випадок попрямувати до найближчого гаю. Це була пальмова хаща
приблизно в кілометрі від них.
Він додав швидкості і узявся за ручки управління. - Вперед, Семе! - сказав він, щоб
підбадьорити дітей.- Покажемо Марсі і Скіпу, на що ти здатний! Сем зірвався з місця немов
старовинний паротяг двадцятого століття. Його пружні сталеві ноги ритмічно рухалися,
копита з твердого сплаву відбивали такт, з громом вдаряючись об землю. Проте в швидкості
Сему було не зрівнятися з птеранодонами, і вони легко його наздогнали. Передній круто
11
спікірував в сотні метрів попереду, скинув щось подібне до великого металевого яйця і
злетів увись. Металеве яйце виявилося не чим іншим, як бомбою. Вибух залишив таку
величезну воронку, що Карпентер ледве зумів її об'їхати, не перекинувши ящурохід. Він тут
же додав обертів і перейшов на другу швидкість. - Ну, цим вони нас не візьмуть, вірно,
друже? - сказав він. - Рррррр! - забурчав у відповідь Сем.
Карпентер поглянув на небо. Тепер всі птеранодони кружляли прямо в них над
головою. Одін, два, три - порахував він. Три? Вчора їх було тільки два!
- Марсі! - збуджено сказав він.- Скільки всього, ви говорили, там викрадачів?
- Троє, містере Карпентер. Роул, Фрітад і Холмер. - Тоді вони всі тут. Значить, корабель
ніким не охороняється. Якщо тільки на ньому немає екіпажа. - Ні, містере Карпентер,
екіпажа немає. Вони сами його вели. Він відірвав погляд від кружляючих вгорі птеранодонів.
- А як ви вважаєте, хлоп'ята, змогли б ви проникнути всередину? - Запросто, - відповів
Скіп.- Це списаний військовий авіаносець зі стандартними шлюзовими камерами - всякому,
хто хоч трохи знається на техніці, нічого не варто відкрити їх. Тому ми з Марсі і змогли тоді
втекти. Будьте упевнені, містере Карпентер, я це зроблю. - Добре, - сказав Карпентер.- Ми
зустрінемо їх там, коли вони повернуться.
За допомогою Марсі розрахувати координати для стрибка в часі було простіше
простого. Вже через декілька секунд Сем був готовий. Коли вони опинилися в пальмовому
гаю, Карпентер ввімкнув перемикач. Знову щось замерехтіло у них перед очима. Сема злегка
труснуло, і денне світло перетворилося на передсвітанкову пітьму. Десь позаду, в печері біля
підніжжя скель, стояв ще один трицератанк, а на підстилці з гілок міцно спали ще один
Карпентер, ще один Скіп і ще одна Марсі. - А далеко назад ми зараз перестрибнули, містере
Карпентер? - поцікавився Скіп.
Карпентер вівмкнув фари і почав виводити Сема з гаю. - На чотири години. Тепер у нас
має вистачити часу, щоб дістатися до корабля і влаштуватися там до повернення наших
приятелів. Можливо, ми потрапимо туди ще до того, як вони відправляться на пошуки, якщо
тільки вони не розшукують нас цілу добу. - А що коли вони знайдуть нас і в цьому часі? -
заперечила Марсі.- Адже тоді ми знову потрапимо в таку ж пастку? - Не виключено,
крихітко. Але всі шанси за те, що вони нас не знайшли. Інакше вони б не почали шукати нас
потім, вірно? Вона із захопленням подивилася на нього. - Знаєте що, містере Карпентер? Ви
жахливо розумний. У вустах дівчинки, яка могла в думці помножити 4.692.438.921 на
828.464.280, цей комплімент таки дечого коштував. Проте Карпентер і виду не показав, що