Він уважно огледів горизонт - чи не повертаються птеранодони. Але в небі нічого не було
видно. А відвернувшись від ілюмінатора, він побачив, що в рубці з'явився хтось четвертий.
Карпентер скинув з плеча рушницю і майже встиг підкинути її, коли металева трубка в руці
цього четвертого видала різкий скрегочучий звук, і рушниця зникла. Не вірячи власним
очам, Карпентер втупився на власні руки.
IV
Людина, що з'явилася в рубці, була висока і сильна. Одягнений він був приблизно так
само, як Марсі і Скіп, але розкішніше. На його вузькому обличчі було написано рівно стільки
ж душевних переживань, скільки на сушеній груші, а металева трубка в його руці була
спрямована Карпентеру точно між очі. Не вимагалося особливих пояснень, щоб зрозуміти:
зруш Карпентер з місця хоч на півкроку, і з ним відбудеться те ж саме, що і з рушницею.
Втім, людина зглянулася до того, що повідомила йому: - Якщо рушиш - розпилю.
- Ні, Холмере!- закричала Марсі.- Не смій його чіпати! Він просто допоміг нам, тому
що йому стало нас шкода! - Чекай, крихітко, ти ж неначе говорила, що їх тільки троє? -
сказав Карпентер, не зводячи очей з Холмера. - Їх насправді троє, містере Карпентер. Чесне
слово! Напевно, третій птеранодон був безпілотний. Вони нас перехитрували!
Холмер мав би посміхнутися, але він не посміхнувся. Він заговорив, і в його голосі
мало б прозвучати задоволення, але і цього не було. - Ми так і думали, приятелю, - ти з
майбутнього, - сказав він.- Ми тут влаштувалися досить давно і знали, що ти не можеш бути
з сьогодення. А раз так, неважко було зміркувати, що коли цей твій танк вчора зник, ти
14
стрибнув в часі або вперед, або назад, і два проти одного, що назад. Ми вирішили ризикнути,
припустили, що ти виконаєш те ж саме ще раз, якщо тебе притиснути до стіни, і влаштували
для тебе невеличку пастку. Ми розсудили, що у тебе вистачить розуму в неї потрапити. І
вірно - вистачило. Я не розпилюю тебе прямо зараз же тільки тому, що ще не повернулися
Роул і Фрітад. Я хочу, щоб вони спочатку на тебе помилувалися. А потім я тебе розпилю,
будь упевнений. І цих обох - теж. Нам вони більше не потрібні.
У Карпентера мурахи побігли по спині. У цих виключно логічних міркуваннях було
дуже багато від найзвичайнісінької мстивості. Можливо, птеранодони мало не з самого
початку намагалися здійснити "розпилення" Марсі, Скіпа, Сема і його самого, і коли б не
захисне поле Сема, поза сумнівом, так би і зробили. "Ну нічого, - подумав Карпентер.-
Логика - палиця з двома кінцями, і не один ти умієш нею користуватися".
- А скоро повернуться твої дружки? - запитав він. Холмер відповів нерозуміючим
поглядом. І тут Карпентер помітив, що у Холмера у вухах немає сережок.
Карпентер обернувся до Марсі: - Скажи мені, крихітко, якщо цей корабель впаде на бік,
чи не вибухне тут що-небудь - від зміни положення, наприклад, або від удару об землю?
Відповідай "так чи ні", інакше наш приятель зрозуміє, про що ми говоримо.
- Ні, містере Карпентер. - А конструкція корабля досить міцна? Перегородки нас не
розчавлять? - Ні, містере Карпентер. - А апаратура в рубці? Вона добре закріплена? Не впаде
на нас?- Ні, містер Карпентер. - Добре. Тепер постарайтеся разом з Скіпом якомога
непомітніше посунутися он до тієї сталевої колони в центрі. Коли корабель почне валитися,
хапайтеся за неї і тримаєтеся щосили.
- Що він тобі говорить, дівча? - різко запитав Холмер. Марсі показала йому язика.
- Так я тобі і сказала! Очевидно, здатність ухвалювати холоднокровно виважені
рішення, керуючись виключно суворою логікою, зовсім не включала в себе здатність
міркувати швидко. Тільки у цю хвилину десентименталізований марсіанин зрозумів, що зі
всіх присутніх лише у нього одного немає сережок. Він поліз в невеличку сумку, що висіла у
нього на поясі, дістав звідти пару сережок і почав однією рукою прикріплювати їх,
продовжуючи тримати в інший розпилювач, націлений Карпентеру в лоба. Карпентер
намацав великим пальцем правої руки крихітні опуклості на управляючому персні, надітому
на його вказівний палець, відшукав потрібні і натиснув на них в потрібній послідовності.
Внизу, на рівнині, з свого гаю з’явилася тупоноса морда Сема.
Карпентер зосередився і почав в думках передавати по телепатичному каналу, який
тепер з'єднав його мозок з нервовим центром Сема: - Семе, прибери рогогармати і ввімкни