прямий тулуб. Два ряди шаблевидних зубів виблискували на сонці, і він мимоволі зробив
крок назад. Це був тиранозавр.
V
Ящурохід, навіть якщо він зламаний, - все ж так краще, ніж нічого. І Карпентер помчав
до Сема. Залізши в кабіну і закривши ковпак, він дивився, як наближається тиранозавр. Було
ясно, що хижак помітив Карпентера і тепер прямує прямо до Сема. Захисне поле кабіни було
вимкнене Марсі зі Скіпом, і Карпентер був досить-таки легкою здобиччю. Проте він не
поспішав залізти в каюту, тому що Марсі і Скіп залишили висунутими рогогармати. Навести
їх тепер було неможливо, але стріляти вони все ще могли. Якби тиранозавр підійшов на
потрібну відстань, то його, можливо, вдалося б на деякий час вивести з ладу паралізуючими
зарядами. Правда, поки що тиранозавр наближався під прямим кутом до напрямку, куди
дивилися рогогармати, але все ще залишалася надія на те, що перш ніж напасти, він
опиниться перед ними, і Карпентер вирішив почекати. Він низько пригнувся на сидінні,
18
готовий натиснути на спуск. Кондиціонер не працював, і в кабіні було жарко і задушливо. До
того ж в повітрі стояв їдкий запах горілої ізоляції. Карпентер змусив себе не звертати на це
увагу і зосередився. Тиранозавр був вже так близько, що можна було розгледіти його
атрофовані передні ноги. Вони звисали з вузьких плечей чудовиська, немов висохлі лапки
якоїсь іншої істоти, разів в десять меншої. Над ними, в добрих семи метрах від землі, на шиї
завтовшки зі стовбур дерева, підносилася гігантська голова: під ними потворний торс,
розширюючись донизу, переходив в задні ноги. Могутній хвіст волочився позаду, і тріск
кущів, що ламаються під його вагою, супроводжував громові удари, які лунали кожен раз,
коли на землю ступала величезна лапа з пташиним кігтем на кінці. Карпентер мав би
заціпеніти від жаху - він ніяк не міг зрозуміти, чому йому не страшно.
У декількох метрах від трицератанка тиранозавр зупинився, і його роззявлена паща
відкрилася ще ширше. Півметрові зуби, що стирчали зі щелеп, могли зім’яти лобовий ковпак
Сема наче паперовий, і, видно, саме це чудовисько і збиралося ось-ось зробити. Карпентер
приготувався поспішно тікати до каюти, але в найстрашніший момент тиранозавру наче не
сподобався вибраний ним напрям атаки, і він почав наближатися до ящурохода спереду,
надаючи Карпентеру довгоочікувану можливість. Його пальці лягли на першу з трьох
спускових кнопок, але не натиснули її.
"Чому ж все-таки мені зовсім не страшно?" - промайнуло в його голові.
Він поглянув крізь ковпак на жахливу голову. Величезні щелепи продовжували
розкриватися все ширше. Ось вже вся верхня частина черепа піднялася вертикально.
Карпентер не повірив своїм очам - над нижнім рядом зубів з’явилася ще одна голова, цього
разу зовсім не жахлива, і подивилася на нього ясними блакитними очима.
- Міс Сендз! - видихнув він і трохи не повалився з водійського сидіння.
Опам'ятавшись, він відкинув ковпак, вийшов на тупоносу морду Сема і з любов’ю
поплескав тиранозавра по череву. - Едіт!- сказав він ласкаво.- Едіт, красунечка, це ти!
- Ви цілі, містере Карпентер? - крикнула зверху міс Сендз. - Цілком, - відповів
Карпентер.- Ну і радий же я вас бачити, міс Сендз! Поряд з її голівкою з’явилася ще одна -
знайома каштанова голова Пітера Детрайтеса. - А мене ви теж раді бачити, містере
Карпентер?
- Ще б, Піте, приятелю! Міс Сендз висунула з нижньої губи Едіт трап, і обидва
спустилися вниз. Пітер Детрайтес тягнув за собою буксирний трос, який тут же почав
прилаштовувати до морди Сема і до хвоста Едіт. Карпентер допомагав йому. - А звідки ви
дізналися, що мені довелося нелегко? - запитав він.- Адже я нічого не надсилав.
- Серце підказало, - відповів Пітер Детрайтес і обернувся до міс Сендз.- Ну, у нас все,
Сенді. - Що ж, тоді поїхали, - відгукнулася міс Сендз. Вона поглянула на Карпентера і
швидко опустила очі.- Якщо, звичайно, ви вже покінчили зі своїм завданням, містере
Карпентер. Тепер, коли перше радісне збудження пройшло, він відчув, що знову, як і раніше,
зовсім втрачає себе в її присутності.
- Закінчив, міс Сендз, - сказав він, звертаючись до лівої кишені її куртки.- І ви не
повірите, як все обернулося! - Ну, не знаю. Буває, найнеймовірніші речі на перевірку
виявляються найправдоподібнішими. Я приготую вам що-небудь поїсти, містере Карпентер.