Там само. — Арк. 204–204 зв.
225. ШЕВЧЕНКО Лазар Харитонович (1899, с. Пшеничники (?) Канівського пов. Київської губ. — 22.11.1921, м-ко Базар). Козак (підхорунжий?) Армії УНР.
Закінчив церковнопарафіяльну школу. В Армії УНР з 1919 р. Служив у 7-му курені 3-ї бригади 3-ї Залізної дивізії. Інтернований у табір м. Каліш. Під час Другого зимового походу — козак гарматної сотні 4-ї Київської дивізії. Розстріляний червоними. Реабілітований 27 квітня 1998 р.
Там само. — Арк. 249–249 зв.
229. ГОМАНЮК Созон Арсентійович (1897, с. Войтівка Уманської вол. Уманського пов. Київської губ., тепер Черкаської обл. — 22.11.1921, м-ко Базар). Козак Армії УНР.
Закінчив сільську школу. Безпартійний. В Армії УНР від 1919 року. Служив у 47-му курені 6-ї Січової дивізії. Інтернований у табір м. Олександрів-Куявський. Під час Другого зимового походу — козак 4-ї Київської дивізії. Розстріляний червоними. Реабілітований 27 квітня 1998 року.
Там само. — Арк. 253–253 зв.
Такий варіант прізвища — у списку розстріляних; у анкеті — Гомунюк, у реабілітаційному висновку — Гуминюк. В. Верига і Б. Тимошенко подають: Сосоїт Гомонюк. Можливо, прізвище його Гуменюк.
263. ПАНЧЕНКО Юхим Миколайович (1899, с. Христинівка Уманського пов. Київської губ. — 22.11.1921, м-ко Базар). Козак Армії УНР.
Козацького роду. Хлібороб. Неграмотний. Безпартійний. В Армії УНР від 1919 року. Служив у 16-й бригаді 6-ї Січової дивізії. Під час Другого Зимового походу — козак 4-ї Київської дивізії. Потрапив у полон під с. Великі Миньки. Розстріляний червоними. Реабілітований 27 квітня 1998 року.
Там само. — Арк. 289–289 зв.
290. БІДНИЙ Павло Іванович (1886, с. Македони Канівського пов. Київської губ. — 22.11.1921, м-ко Базар). Козак Армії УНР.
Безпартійний. В українській армії від 1918 р. Під час Другого зимового походу — козак 4-ї Київської дивізії. Розстріляний червоними. Реабілітований 27 квітня 1998 року.
Там само. — Арк. 316–316 зв.
298. ШВИДЕНКО Нестор Сергійович (1.3.1901, м. Черкаси Київської губ. — 22.11.1921, м-ко Базар). Козак Армії УНР.
Закінчив 2 класи церковнопарафіяльної школи. Безпартійний. В Армії УНР від 1919 року. Інтернований в один із польських таборів. Під час Другого зимового походу — козак 4-ї Київської дивізії. Розстріляний червоними. Реабілітований 27 квітня 1998 року.
Там само. — Арк. 324–324 зв.
309. БОНДАРЕНКО Феодосій Давидович (серпень 1897, Черкаський пов. Київської губ. — 22.11.1921, м-ко Базар). Козак Армії УНР.
Неграмотний. Безпартійний. В Армії УНР із 1919 р. Під час Другого зимового походу — козак 1-ї бригади 4-ї Київської дивізії. Розстріляний червоними. Реабілітований 27 квітня 1998 року.
Там само. — Арк. 335–335 зв.
329. ЯРОШ Андрій Кіндратович (19.8.1886, с. Слобідка Золотоніського пов. Полтавської губ. — 23.11.1921, м-ко Базар). Козак Армії УНР.
Закінчив сільську школу. Слюсар. Безпартійний. В Армії УНР від 1919 року. Під час Другого зимового походу — козак окремої технічної сотні 4-ї Київської дивізії. В полон потрапив 17 листопада близько 16.00 год. під с. Малі Миньки. Розстріляний червоними. Реабілітований 27 квітня 1998 р.
Там само. — Арк. 353–353 зв.
337. ЧЕЧЕНЬ Аврам Митрофанович (20.8.1897, с. Сидорівка Канівського пов. Київської губ., тепер Корсунь-Шевченківського р-ну Черкаської обл. — 22.11.1921, м-ко Базар). Козак Армії УНР.
Закінчив церковнопарафіяльну школу. Безпартійний. В Армії УНР із 1919 р. Під час Другого зимового походу — козак 1-го куреня 1-ї бригади 4-ї гарматної бригади 4-ї Київської дивізії. В полон потрапив 17 листопада під с. Звіздаль. Розстріляний червоними. Реабілітований 27 квітня 1998 року.
Там само. — Арк. 363–363 зв.
Підготував Роман Коваль
7. Неповний список вояків і військових діячів, які народилися на території сучасної Черкаської області
АВРАМЕНКО Василь Кирилович (10.3.1895, с. Стеблів Київської губ., нині смт Корсунь-Шевченківського р-ну Черкаської обл. — 1981, Нью-Йорк, США). Військовий діяч, хореограф, актор, продюсер; актор Українського державного народного театру (1918, керівник Микола Садовський); військове звання — сотник Армії УНР.
Активний учасник Визвольних змагань 1917–1920 рр. у складі Армії УНР. 1922 року організував школу народного танцю у Львові, 1923-го — в Луцьку, 1924-го — в Холмі. Від 1925 р. жив у Канаді, в якій заснував Головну рухому школу, де навчалися хореографії і театрального мистецтва. Від 1928 р. жив у Нью-Йорку. Там 1929 року заснував школу народного танку. Автор підручника «Українські народні танці, музика і стрій» (Вінніпег, 1947). Мав багато виступів з українською танцювальною групою на великих сценах, зокрема з хором Олександра Кошиця у містах Вашингтон, Нью-Йорк, Чикаго (1932), на Світовій виставці (Чикаго, 1933), у Метрополітен опера Гавс (Нью-Йорк, 1934; український танцювальний ансамбль у складі 300 осіб). 1935 року виступав у Білому домі. У 1936–1937 рр. заснував кіностудію звукових фільмів, де були створені «Наталка Полтавка», «Запорожець за Дунаєм», «Маруся Богуславка» (за участю хору О. Кошиця), «Тріумф українського танцю» (1954). У 1951–1952 рр. здійснив турне по Бразилії, Аргентині й Канаді. Перепохований у рідному селі.
БАЗИЛЬСЬКИЙ Гаврило Макарович (25.3.1880, с. Земзелівка Уманського пов. Київської губ., нині с. Соколівка Монастирищенського р-ну Черкаської обл. — 17.3.1937, м. Каліш, Польща). Військовий і громадський діяч; заступник командира Ставропольського полку (1914), командир 258-го Кишинівського пішого полку російської армії, 42-го (згодом 32-го) Сумського пішого полку (за Гетьманату, Полтава, 1918), 2-ї стрілецької дивізії (поч. листопада 1918), 6-ї пішої дивізії, 8-ї Запорозької дивізії (травень 1919), командувач запасними частинами Армії УНР (із травня 1920), командир 1-ї Запорозької дивізії (жовтень 1920), Кулеметної дивізії (1920), командувач Лівої групи Армії УНР (1-ша Запорозька дивізія, 2-га Волинська дивізія, Окрема збірна козача бригада Яковлєва, всього 3000 вояків), член управи Української станиці у Каліші (від 1924); військові звання — полковник російської армії (1915), генерал-хорунжий Армії УНР (5.10.1920).
Закінчив гімназію та Чугуївське піхотне юнкерське училище (1905). Учасник українізації частин російської армії на Румунському фронті (1917). Наприкінці 1917 р. в українізованому 26-му стрілецькому корпусі сформував дивізію (5000 багнетів, 500 шабель, 20 гармат) і через Румунію, Бессарабію та Буковину вивів її до Кам’янця-Подільського (за наказом Центральної Ради її було розформовано). Учасник Першого зимового походу (5.12.1919 — 6.5.1920). Лицар ордена Залізного хреста. Наприкінці листопада 1920 р. інтерновано у польські табори — Пикуличі, Вадовиці, Щипйорно біля Каліша. Ініціатор низки культурно-освітніх заходів для старшин і козаків у таборах. Опікувався українськими військовими цвинтарями. Похований на православному цвинтарі м. Каліш. Після Другої світової війни могила знищена поляками.
БАРВІНСЬКИЙ Борис (28.10.1889, с. Грищинці Канівського пов. Київської губ., тепер Канівського р-ну Черкаської обл. — 4.1.1980, Нью-Йорк, США). Військовий і громадський діяч, учитель; сотник 1-го Українського ім. Богдана Хмельницького полку (з травня 1917, за ін. даними — з поч. 1918) та полку ім. Павла Полуботка, курінний Київського полку Вільного козацтва, помічник губернського коменданта Київщини (1918), помічник командира 3-го Січового полку (з липня 1919), начальник охорони Головного отамана Армії УНР, контрактовий старшина 15-го польського піхотного полку (від 1928), командир 30-го полку 1-ї Української дивізії УНА (1945); військові звання — поручник російської армії, підполковник Армії УНР, підполковник піхоти Війська Польського (з 1935), сотник дивізії «Галичина» (1944–1944), генерал-хорунжий Армії УНР (після Другої світової війни).