ХАРЧЕНКО Іван Борисович (1898, с. Вербівка Чигиринського пов. Київської губ., тепер Кам’янський р-н Черкаської обл. — 1982). Вчитель, козак 1-го Українського козацького полку ім. Богдана Хмельницького Армії УНР.
Народився в родині коваля. 1916 року призваний до російської армії. Після Лютневої революції 1917 року перейшов до українського війська. Неодноразово залучався до охорони штабу УНР, а також Головного отамана Симона Петлюри. Під Уманню потрапив у полон до Нестора Махна. Завдяки землякові, який воював у Махна, врятувався з-під розстрілу. Повернувся до свого полку. В районі Кам’янця-Подільського потрапив у полон до червоних і прийняв пропозицію перейти до них на службу в культурно-просвітній відділ якоїсь частини. Невдовзі за станом здоров’я відправлений у безстрокову відпустку. Повернувся у рідне село, став учителем молодших класів. Працював у школі с. Михайлівка Кам’янського району. 1937 року заарештований органами НКВД за обвинуваченням у поширенні національної ідеї. Відбував покарання у північних таборах. 1943 року достроково звільнений і направлений до запасних частин Красної армії. Закінчив війну 1945 року. До виходу на пенсію викладав у сільській школі. Реабілітований 1982 року.
ХАРЧЕНКО Артем Борисович (1894, с. Вербівка Чигиринського пов. Київської губ., тепер Кам’янський р-н Черкаської обл. — 20.11.1937). Козак загону Чорного Ворона.
Народився в родині коваля. Мав гарний голос, співав у шкільному церковному хорі. 1919 року брав участь у антибільшовицькому повстанні на Чигиринщині. В одному з боїв із загоном ЧК поранений. Існує версія, що після лікування (ймовірно, 1920 року) отаман Холодного Яру направив його для підпільної роботи до кам’янської міліції. Захопивши ручний кулемет, перейшов до повстанського загону Чорного Ворона. Після поразки Визвольних змагань, заховавши своє минуле і змінивши в документах дату народження на 1901 рік, виїхав на Рівненщину, потім до Вінниці. Закінчив консерваторію. Працював солістом Великого академічного оперного театру в Москві. Заарештований органами НКВД 9 жовтня 1937 року. Ще раніше були ув’язнені «за контрреволюційну діяльність» двоюрідні брати Прокіп і Гаврило, а також рідний брат Іван Борисович Харченко, колишній вояк Армії УНР. Знали чекісти і про еміграцію рідного брата Павла. Енкаведисти підозрювали, що Артем брав участь у повстанських загонах. Тому у виписці з протоколу № 117 засідання трійки його названо «политбандитом» («в прошлом»). А звинуватили його у зв’язках з антисовєтською українською націоналістичною організацією та спробі організації замаху на Йосипа Сталіна. Розстріляний за вироком «ревтройки» НКВД Київського військового округу.
ШЕПЕЛЬ Яків Васильович (8.10.1901, м-ко Богодухівка Золотоніського пов. Полтавської губ., тепер Чорнобаївський р-н Черкаської обл. — ?). Військовий; козак Армії УНР. Не плутати з отаманом Яковом Шепелем.
ШОРУБАЛКО Іван Іванович (25.11.1897, м. Чигирин (?) Київської губ. — 1942, бухта Нагаєво, Хабаровський край). Військовий і кооперативний діяч; комендант м. Шполи (1918).
Народився у родині Івана Даниловича та Палажки Олексіївни Шорубалків (у дівоцтві Шевченко). Мав братів Ларіона, Василя, Пантелеймона, сестер Ярину і Оксану. Закінчив чотири класи церковнопарафіяльної школи, реальне училище у м. Чигирині та Феодосійське військове училище (1917). З раннього дитинства читав «Кобзаря» Тараса Шевченка. Учасник бойових дій за Українську державу у складі Армії УНР (зокрема у Чигирині проти червоних). 1918 року створив і очолив кредитне товариство для селян. Після поразки Визвольних змагань Іван, маючи на руках малих братів і сестер, зайнявся господарством. 1924 року разом із сестрою Яриною та створеним ними ініціативним гуртком встановив у м. Шполі пам’ятник Тарасові Шевченку. Бронзову скульптуру привезли волами аж із м. Звенигородки — її зробив знаменитий Калень Терещенко.
Попри тяжку хворобу (відкрита форма туберкульозу), 1928 року Івана Шорубалка було заарештовано і вислано у Каракалпакію. 1937 року — знову арешт. Забирали його з м. Душанбе. В той же рік арештували й чоловіка Іванової сестри Ярини Дмитра і розстріляли разом із членом ініціативного гуртка із вшанування Тараса Шевченка Туровським. Брата Пантелеймона, 1896 року народження, забрали у 1938-му (він мав п’ятеро дітей). Розстріляли 1938 року.
ЦІСАР Платон Мусійович (18.11.1894, м. Умань Київської губ. — ?). Військовий; козак Армії УНР, повстанець отамана Ананія Волинця.
Народився в родині Мусія Марковича та Горпини Цісарів. Закінчив 6 класів гімназії (1910, м. Умань). До 1914 року був залізничним урядником. 1914 року мобілізований до війська. Від 1917 р. до 25 серпня 1922 р. служив в українській армії. Інтернований у таборі Стржалково. З табору втік до Німеччини, а звідти до Чехословаччини. Найменший брат повстанського отамана Іова (Гиви) Цісаря.
Підготував Роман Коваль за участі Юрія Ляшка
Додаток № 2. Документи
1. Списки членів дружин Українського вільного козацтва окремих волостей та сіл Черкаського повіту за 1917 рік
Списки членів дружин Українського вільного козацтва окремих волостей та сіл Черкаського повіту. Скарга Польського виконкому на Русі на незаконні обшуки і конфіскації Вільного козацтва в околицях Сміли Черкаського повіту.
Почато 11 вересня 1917 року. Закінчено 28 листопада 1917 року. На 49 аркушах.
Черкаському повітовому комісару лист від голови Жаботинської волосної управи та список Вільного козацтва Жаботинської волості Черкаського повіту.
Список вільних козаків с. Кумейки Шелепинської волості.
Заява Орловецькому сільському голові з проханням записати до Вільних козацьких дружин с. Орловець і список вільних козаків Орловця.
Список парубків та чоловіків, охочих поступити у Вільну козачу дружину села Ксаверова.
Список (вільних козаків) від с. Малої Смілянки.
Список Вільного козацтва с. Гречківки.
Спис Українського вільного козацтва на с. Василиці (українською мовою) та заява Черкаському повітовому комісару Огія Шендрика і козацької сотні Вільного козацтва Василицької сотні (Дахнівської волості).
Список Вільного козацтва села Калинівка Ротмістрівської волості Черкаського повіту.
Список Вільної козачої дружини села Петропавлівки Петропавлівської волості Черкаського повіту Київської губернії.
Список вільних козаків без зазначення населеного пункту.
Особовий список громадян Малі Бурти В'язівської волості Черкаського повіту, які виявили бажання записатися до Вільнокозацької дружини для захисту свого села.
Особовий список вільних козаків села Буди Орловецької волості Черкаського повіту.
Додатковий список вільних козаків Хлистунівської волості с. Хлистунівка.
Постанова засідання козаків Михайлівського куреня Шелепухинської волості Черкаського повіту на Київщині та список козаків Михайлівського куреня.
Список вільних козаків Черкаського повіту Київської губернії Ташлицької волосної управи с. Сердюківки.
Ковалівському сільському голові вільної козацької дружини села Ковалихи заява список Вільної козацької дружини села Ковалихи.
Українська партія соціал-революціонерів Вільного козацтва куреня Михайлівки.
Черкаському повітовому комісару заява балаклійського сотника Корнія Логвиновича Шатайла та поіменний список вільних козаків с. Балаклії Смілянської волості Черкаського повіту.
Черкаському повітовому голові заява керівника Вільної козацької дружини с. Плескачівка Жаботинської волості з проханням носити зброю, Черкаському повітовому голові Української партії с.-р. Вільної козачої дружини с. Плескачівка Жаботинської волості заява з проханням вписати до членів Вільної козацької дружини Черкаського повіту.
Список козаків села Тернівки Ташлицької волості Черкаського повіту Київської губернії.