— Паничу, став нам свої запитання!
Проте я знав, хто я і де я, тож сильно розчарував їх.
Уночі я бачив уві сні свого батька, туси Мерці.
Після обіду я знову повернувся до своєї кімнати спати. Однак щойно я ліг, як почув рипіння сходів угорі й унизу. Мені майнула думка, що то має бути той самий гість, якого я бачив уві сні. Коли голоси назовні стихли, двері моєї кімнати рипнули й відчинились. Мені на мить засліпило очі світлом, але відразу ж кімната знову занурилась у темряву — це широка фігура туси застрягла в дверях і повністю загородила світло. Дійсно, це був той самий гість, якого я побачив уві сні.
— Батьку, відійди від дверей, — сказав я, — інакше день для мене зміниться ніччю.
Він розсміявся, і сміх видав, що в нього в горлі стоїть мокротиння, яке він не може викашляти. Він пішов до мене, і його кроки видали, що він сильно погладшав, і якщо так триватиме й далі, то невдовзі він уже не зможе сам пересуватися.
Він ішов повільно, але дружина туси поспішала вперед нього. Біля ліжка вона нахилилась і притулилась губами до мого чола. Як моя жінка висохла внизу, так і надзвичайно вологі губи моєї матері висохли. Її сльозинки великими краплями падали на моє обличчя.
— Скучив за своєю матінкою? — спитала вона.
Мої очі теж трохи зволожились.
— Ти радий, що до тебе приїхали батьки? — спитала вона.
Я підскочив з ліжка й міцно обійняв цю стару схудлу жінку. Старий туси розняв нас, говорячи:
— Синку, я прибув до літнього палацу родини Мерці, щоб провести тут літо.
Цікаво, правда? — туси назвав своїм літнім палацом місцину, якою я керував уже багато років. Підлеглі розхвилювалися, адже подумали, що старий туси знову хоче відправити мене кудись в інше місце. Соднам Г’ялцен розкричався, що вб’є цього стариганя заради мене. Тхарна також сказала, що якщо її чоловіка тут не буде, вона вимушена буде повернутися до матері.
Побачивши, що його поява тут так усіх збурила, ніби в тихе озеро кинули великий камінь, туси надзвичайно зрадів.
Він сказав мені:
— Ти — мій син, ти — майбутнє туси Мерці.
Це означало, що він офіційно визнає мене спадкоємцем туси Мерці.
Підлеглі, почувши це, нарешті заспокоїлись.
Я ж, ставши спадкоємцем, не мав тепер що робити, тож пішов на вулицю випити горілки.
Корчмар повідомив мені, що його брат утік до китайських земель і записався до лав китайської армії. У листі брат написав йому, що вони незабаром виступають у похід бити червоних китайців. За роки поневірянь брати побували в багатьох місцях у китайців та в інших народів. Корчмар заявляв, що вони з братом вільно говорять щонайменше трьома мовами і можуть порозумітися шістьма-сімома мовами.
— Шкода, — зауважив я на це.
— Іноді я думаю, що якби ти не належав до родини Мерці, то ми б з братом пристали до тебе й працювали на тебе. Не знаю, чи зможе повернутися мій брат, адже він не дуже хоче мститися, а хоче чесно й відкрито вбивати людей, тому й записався солдатом і пішов на війну, — сказав корчмар. — Тож тепер прийшла моя черга вбивати туси Мерці.
Я повідомив йому, що туси Мерці приїхав сюди.
— Гаразд, то я нарешті вб'ю його і по всьому, — коли він це говорив, на його обличчі з'явився засмучений вираз.
Я спитав його, чому він так засмутився.
— Якщо я вб’ю твого батька, тоді ти вб’єш мене — хіба ж то не буде дійсно по всьому?
— А якщо я не вб’ю тебе?
— Тоді я вб’ю тебе, адже ж тоді ти станеш туси Мерці.
Корчмар попросив мене привести туси до нього в корчму випити горілки.
— Ти поспішаєш з усім покінчити?
— Я спочатку хочу зблизька роздивитися свого ворога, який убив мого батька.
Однак я знав, що він все-таки хоче розквитатися з ним.
Через декілька днів, коли туси й обидві пані вдосталь насолодилися мистецтвом фотографування в виконанні Аїра, я узяв його в поселення, щоб показати, як Соднам Г’ялцен зі своїми людьми збирає податки і як люди отримують срібло на підставі папірця в банкірському домі, яким завідує наставник Хуан.
Вже після того ми увійшли в корчму. Її власник поставив перед туси піалу горілки дуже темного кольору. Проте я знав, що в його корчмі такої горілки немає, тож вкинув у цю піалу дохлу муху. Звісно, що в такому випадку туси покликав корчмаря замінити йому горілку. Коли той ніс нову піалу, я вилив рідину зі старої прямо йому на ноги. Рідина пропалила його шкіряні чоботи.
Батько випив горілку й пішов.
Корчмар охопив руками попечені отруйною горілкою ноги й застогнав.