Служниця, яка передавала наказ, злякалась, тож Соднам Г’ялцен схопив її за руку, погладив і сказав:
— Якщо я вб’ю твою нетямущу господиню, панич, напевне ж, віддасть мені в нагороду тебе.
Служниця кинула на нього гнівний погляд.
— На той час, — сказав я їй, — якщо мій митар тебе захоче, то для тебе це буде найбільше щастя.
У служниці обм'якли ноги, і вона впала переді мною на коліна.
Я наказав їй повертатись, а коли вона пішла, голосно вигукнув за її спиною так, щоб мене почули всі люди в цьому великому будинку:
— Перекажи своїй господині, щоб вона не хвилювалась — вона отримає ще кращих коней, коли буде повертатись.
Я зовсім не мав попередньо задуманого плану так вчинити, однак моя витівка подіяла.
Увечері тусиня спустилась до столу разом із Тхарною. Вона все ще не мала наміру спуститися до розмови зі мною, однак терпляче точила ляси із туси Мерці та його дружиною. Тхарна ж весь час дивилася на мене — спочатку крадькома, а потім відкрито. У її погляді очевидним був виклик, але за ним ховався страх.
Після вечері тусиня махнула рукою, і її підлеглі привели ту служницю, що сподобалась Соднаму Г’ялцену. Її вже відшмагали батогом. Тусиня повернулась до мене із сяючим усмішкою обличчям і сказала:
— Ця негідниця неправильно передала мої слова, тож тепер я накажу її вбити.
— А які саме слова моєї шанованої тещі вона передала неправильно? — перепитав я. — Вона казала, щоб я добре годував твоїх коней. Чи, може, ти просила переказати, щоб тих дорогих тварин заморили голодом?
Тусиня, тільки ще сильніше заскреготівши зубами, наказала іншим трьом служницям виштовхати свою товаришку й покінчити з нею.
Тоді до кімнати заскочив Соднам Г’ялцен, мій митар, і впав переді мною на коліна. Я наказав йому підвестися й сказати, в чому справа, однак він не хотів.
— Панич знає, що мені потрібно, — сказав він.
— Ця дівчина — наречена мого митаря, — сказав я до тещі.
— Митаря? — перепитала вона, холодно посміхнувшись, — а що це за посада така — митар?
Потім вона ще додала, що тут у мене дуже багато речей, які вона не розуміє і які їй не подобаються.
Я сказав, що ніхто й не очікує, що тутешні справи та й загалом цей світ, який тільки твориться, будуть усім подобатись.
— Не важливо, який він там, у біса, чиновник, але ж він тільки чиновник, — тусиня повернула обличчя до туси Мерці, який колись спав із нею в одному ліжку, й додала: — Твій син не розуміє правил, адже ця незграба — лише служниця, лише рабиня.
Туси Мерці було прикро почути ці слова.
Тусиня завжди вороже ставилась до мене. Я запросив її сюди лише для того, щоб усі туси могли зустрітися востаннє, а вона ж ніби заприсяглася ворогувати зі мною. Останніх кілька років туси почувалися в повній безпеці, тож, можливо, вважали, що гарні часи тільки починаються. Однак тепер я збирався завдати трохи прикростей цій тусині, яка зберегла своє місце й пережила голод завдяки моїй пшениці. Я повідомив їй, що з усіх людей, які мене оточують, тільки Тхарна — донька тусині — має високе походження, усі ж решта — вихідці з прислуги. Я покликав старосту всіх служниць Санг'є Дролму, потім ката і за сумісництвом фотографа Аїра, а також свою особисту прислужницю — ту доньку конюха — й розповів тусині історію походження кожного з них. І всі ці слуги не боялися посміхнутися до іншого господаря з гідністю, властивою людям вищого класу. Цього разу тусиня аж заходилась від злості.
— Ти дійсно хочеш бути з цим чоловіком? — спитала вона в тієї служниці.
Служниця закивала головою.
— Якщо я вибачу тобі всі твої провини… — почала знову тусиня.
Однак служниця рішуче підійшла до Соднама Г’ялцена, стала позаду нього й перебила її:
— Я ні в чому не завинила.
Аїр підняв фотоапарат і відразу ж почувся вибух, а потім усе залило білим сліпучим світлом. Тепер моя теща неабияк злякалась і її нажахане обличчя так і відбилось в об'єктив фотоапарату. Після фотографування тусиня заявила, що завтра ж їде додому.
Я нагадав, що сюди в гості можуть ще завітати інші туси.
Тоді вона сказала до туси Мерці:
— Спочатку я думала, що, приїхавши сюди, зможу поспілкуватися з тобою, однак ти постарів і зовсім утратив наснагу. Але якщо будуть інші туси, я їх почекаю, щоб розважитись разом.
Вона говорила з такою інтонацією, ніби всі ті туси були її давні близькі друзі.
Очевидно, туси почуваються дуже самотньо на своєму високому місці.