Час подій, розгорнутих у романі, також визначений точно. Підставами для такого твердження слугує кілька обставин. Привертає увагу вказаний вік безіменного головного персонажу, що є важливим не тільки для визначення нижнього порогу датування подій, але й для розуміння їх динаміки, їх мотивації. Головний персонаж, який постає ще в образі хроніста своєї родини, бо від його імені ведеться оповідь, вперше з'являється на сторінках роману тринадцятирічним підлітком: «Я починаю описувати події з того сніжного ранку, коли мені було тринадцять років». Наступна подія — землетрус, якому присвячений окремий розділ. Перший великий у XX сторіччі землетрус силою в 7,5 бала стався на теренах Г'єлронгу у волості Мао, що в Баркхемі, 25 серпня 1933 року, і наступний, силою у 5 балів, 20 вересня того ж року. Землетруси повторювалися і в наступні роки. Внаслідок дійсно великого землетрусу було зруйновано місто Десі (кит. Diexi, волость Мао в окрузі Нгава) і навколишні села. Загинуло близько 9000 чоловік, а старе місто затонуло в озері, що утворилося внаслідок численних зсувів. Опосередковано підтвердженням початку дій у романі 1933 роком є і поява китайського уповноваженого Хуана з пропозицією сіяти опійний мак: «Це — опій, який я так часто споживаю. Він дуже вартісний». Реально опій на цих землях з'являється на початку 30-х рр. XX сторіччя. Тобто початок дій у романі припадає на 1933 рік. Ну а завішується роман трагічною загибеллю головного героя, від імені якого ведеться розповідь, в 1951 році — часу приходу Народно-визвольної армії КНР. Таким чином, події роману «Коли курява спаде» відбуваються в проміжок часу від 1933-го до 1951 року і розгортаються на точно визначеній території.
Просторовий і часовий вимір роману, що чітко окреслює історичні межі, в рамках яких живуть і гинуть персонажі роману, припадає на трагічний період як в історії тибетського, так і китайського народів. Вибір визначеного проміжку часу обумовлений, без сумніву, ще кількома причинами. 1933 року помирає Тхуптен Г'єцхо (1876–1933), Далай-лама 13-й, духовний і світський голова Тибету, який у внутрішній політиці виявив себе реформатором, а в зовнішній — вправним дипломатом. Пошуки його інкарнації увінчалися успіхом у 1937 р., коли у селі Такцер (тепер у складі провінції Цінхай), яке в свій час відвідав Далай-лама 13-й, було віднайдено нове втілення, а його інтронізація відбулася у 1940-му як Далай-лами 14-го Тенцзін Г'єцхо (нар. 1936 р.). 1937 року помирає Тхубтен Чойк'ї Н'їма, Панчен-лама 6/9-й (1883–1937), інший духовний ієрарх, який знаходився до того у Китаї і збирався повертатися до Лхаси. Його нове втілення — хлопчик із провінції Сікан, чия інтронізація, як Панчен-лами 7/10 на ім’я Чойкі Г’єлцен (1938–1989), відбулася у 1949 році, і не в Лхасі, а монастирі Гумбум. Точаться військові дії між тибетцями в Баркхемі. Земель Прикордоння досягають війська Червоної армії Китаю, яка здійснила свій Великий похід. Китай охоплений громадянською війною і боротьбою проти японської агресії. У романі відтворюється протистояння різних за своїм спрямуванням ідеологій, різних політичних форм правління, а відтак протистояння всередині суспільства за соціальними, етнічними, культурними ознаками, різним історичним розвитком, що виливаються у громадянську війну, до якого додаються ще японська агресія, Східний фронт Другої світової війни, і постає питання не тільки вибору подальшого шляху, але й самої можливості його.