Для розуміння структури роману, розвитку подій, реальних і майбутніх змін мають значення ігри, в які грають персонажі роману і вплив їх на розгортання панорами роману. Дошкою може слугувати звичайна земля з відтвореними клітинками і шістьма чорними і білими камінчиками для кожного гравця. Звичайна дошка для гри з білими і чорними камінцями у руках лами-цілителя перетворюється на поле, де вирішуються долі. Невипадковим є поєднання партнерів і результатів гри, хоча вони не завжди визначені. Життя є гра, а результати непередбачувані. Протистоять молодший син туси і раб, але майбутній кат; молодший син туси і срібляр, який був вільною людиною, але став рабом. В іншу гру, що зветься тундру або мігманг, грають туси Мерці й управитель, під час якої захоплюються камінці противника, замінюються на свої, збільшується чисельна перевага своїх, аби оточити камінці противника і залишити поле для власного маневру. Саме ці гравці можуть визначати долю держави, добробуту і процвітання або, навпаки, призводити до її знищення, зникнення народу, знецінення духовної спадщини.
Автор вводить у роман прадавні міфи, що властиві тибетській народній міфології, добуддійській релігії бон, буддизму і буддійським релігійним школам, про світоутворення, появу тибетців, виникнення влади, зіткнення свого і чужого світів. Міф про створення світу наводиться у вільному переказі, що спирається на перші шість розділів Дзод пхуг, сакрального тексту релігії бон, за якими Всесвіт виникає з 7 (2, 5, 9) яєць; подальше творіння продовжується як результат видиху «ха» одного з персонажів міфу; від цього виникає вітер; від його обертання утворюється вогонь; від холоду вітру і жару вогню з'являється роса; на її краплинках збираються порошинки; їх збиває вітер, вони ростуть і виростають гори. За іншими міфами, космічне яйце знесла могутня орлиця чи черепаха, або земля виникає, тому що черепаха підняла її з океанського дна. Згідно з іншим міфом, г'єлронці (мешканці Г'єлронгу), нащадки гігантського птаха, який залишив вісімнадцять яєць, з яких вийшли предки вісімнадцяти г'єлпо — правителів цієї землі. До тієї архаїчної традиції належить епізод у романі з годуванням птаства, що насправді є годуванням добрих і голодних духів і втіленням необхідності підтримувати рівновагу між світом людей і світом природи.