Батько абсолютно безпідставно реготнув і поплескав мене по голові, після чого сказав до жінки:
— Ха-ха! Якщо навіть мій недоумкуватий син так гарно стріляє, то що вже казати про мого старшого сина?
Таким чином можна було вважати, що він нас представив своїй новій милій. І додав:
— Почекаємо, поки Янгджома народить мені ще одного сина, тоді ви втрьох будете найсильнішими в світі.
Тепер можна було вважати, що він представив нам Янгджому як нового члена сім'ї[51]. У той же час батько відняв у мене пістолет і запхнув його знову братові за пояс. Труп відразу ж обсіли мухи. Туси Мерці сказав:
— Я хотів зробити його старостою поселення Дада. Хто його вбив?
Начальник сторожової охорони впав на коліна:
— Він хотів вистрелити в пана господаря, тож мені довелось із ним покінчити.
— А звідки він узяв пістолет? — спитав батько, почухавши потилицю.
Я дурнувато засміявся, однак зауважив, що старший брат і староста домашньої прислуги мовчать. Батько знову спитав:
— Чого ти смієшся, як дурень? Ти щось знаєш?
У той день я досхочу побув у головній ролі.
Зауваживши, що вони дурнувато дивляться на мене, я не хотів їх розчаровувати. Тож і виказав дружину туси, яка стояла за цією подією. Поки я говорив, мене всього пройняв піт — не тому, що я боявся, а тому, що ця справа дійсно була дуже складна. Для голови дурня пригадати подію, влаштовану розумною людиною, дуже важко. На мою думку, розумні люди подібні до тих бабаків на горі, що постійно всього жахаються і коли наїдяться, то не лягають собі мирно поспати на сонечку, а навмисне риють нору і мітять її, намагаючись численними трюками ошукати мисливця. Однак це завжди виявляється даремно. Поки я говорив, можливо, через те, що сонячне проміння було занадто пекучим, але в батька і Янгджоми на обличчях проступив піт, а по обличчю старости домашньої прислуги він просто потік струмком. Я також зауважив, що в батька і в Янгджоми піт виступав між щільно стиснутими бровами, а потім блискучими прозорими краплями стікав до кінчика носа й падав на землю. А в начальника сторожової охорони піт з'являвся на чолі під самим корінням волосся і стікав мутними струмками до брів, сплутуючи їх.
У моїй історії повинні були померти двоє людей. Один чоловік і одна жінка. Але зараз помер тільки один чоловік. Рот померлого був відкритий, ніби він був украй спантеличений тим, що тут відбувається. Брат закинув йому в рот макову коробочку, відтак його відкритий рот став виглядати трохи привабливіше.
Батько раптом сказав:
— Гаразд! — і, обернувшись до жінки, продовжив: — Якщо так, то мені залишається тільки забрати тебе із собою в замок, інакше ще хтось може замислити вбити тебе.
Таким чином Янгджома, яку мати глибоко ненавиділа, законно потрапила до родини Мерці. Тепер вони відкрито могли спати на одному ліжку. Хтось казав, що це я, дурень, подарував батькові привід привести в дім сторонню жінку. Однак я вже забув про ту справу. Тим більше, що коли туси бажає покликати в своє ліжко якусь жінку, йому для цього не потрібен привід. Тож люди, які так говорили, були ще дурніші від мене. Коли ми з усім почтом ішли до замку, голова небіжчика, якого тягнули за ноги, глухо бумкала по дорозі, викликаючи в людей дуже неприємне відчуття.
Дружина туси на чолі цілої юрми людей — лам, управителів, служниць — з’явилась на майданчику гостинного двору.
Вона в цей день одягнула яскраво-рожеве вбрання, що аж сліпило очі; її довгі білі рукави[52] майоріли на вітрі. З висоти мати дивилась на те, як батько наближається до воріт замку із своєю новою милою. Тут слід нагадати, що мою матір подарував моєму батькові один багач, який купив її в бідної китайської родини. І з точки зору заведеного порядку те, що туси Мерці так довго кохав її, незважаючи на її родовід, уже було надзвичайно рідкісним явищем. Туси Мерці в своєму приватному житті завжди діяв несподівано. Невдовзі після того, як його перша дружина померла, до нього почали засилали сватів з різних місць, однак він усім відмовляв. А коли люди стали вихваляти його за глибоку прив'язаність до колишньої дружини, від нього раптом прийшло запрошення на весілля: він узяв за дружину мою матір — чужинку без будь-якої родословної. Усі казали:
— Ось побачите, ця ханька йому дуже скоро набридне й він шукатиме шлюбу з донькою котрогось із туси.
Дійсно, наші сусіди — туси Вангбо, туси Лха Шопа, туси Ронггонг, туси Г’ялва[53], а також колишні туси Мерці діяли за правилом: ти взяв за дружину мою доньку, а я колись візьму за дружину її молодшу сестру. А якщо взяти землі трохи далі від наших, то таких туси там було ще більше. Наприклад, родинні стосунки із туси Мерці через шлюб мали аж троє туси з ріки Нгулчху[54] і двоє туси з гірського плато, розташованого на захід та на північ від перевалу Цекчхон. Були ще декілька родин туси, які вже втратили свій титул і тільки виконували роль намісників голови повіту, однак, хоча вони вже й не мали колишньої сили, все одно, як і раніше, продовжували керувати своїми землями й людьми. Усі ці люди були нашими далекими чи близькими родичами, і хоча іноді вони ставали й нашими ворогами, однак у питанні шлюбу ми з давніх-давен воліли краще поєднуватись із ворогами, ніж шукати когось, чия кістка була нижча.
51
Тибету властиві кілька форм шлюбу, утому числі й полігамія, що дозволяє мати кілька дружин.
52
Характерною ознакою традиційного тибетського жіночого одягу вважаються довгі білі рукави.
53
Імовірно, чотири туси, відомі в історії північно-східної частини Г'єлронга (нині Баркхем
54
Ідеться про Нгулчу, або «Срібну ріку», китайською — Дадухе («Велика переправа» — приток ріки Міньцзян, чиї витоки знаходяться біля південного схилу гір Міньшань на території Нгава-Тибетського-Цянського автономного округу в провінції Сичуань.