У відповідь він вистукав низку мелодійних звуків маленьким молоточком, через що я забув про своє невдоволення і пішов назад, до своєї кімнати, по дорозі вистукуючи камінцем по перилах сходів. Дролма все ще була в кімнаті й, побачивши мене, відвернулась до стіни. Якщо вже вона хотіла, щоб її розважив дурень, маленький чоловік, то я вирішив її розважити. Я сказав, що срібляр насправді непоганий.
— Атож, — вона дійсно мала мене за дурня, — він мені подобається тому, що дорослий, а ти мені подобаєшся тому, що ти — дитина.
— Я тобі не подобаюсь тому, що я аристократ, а він подобається тому, що він срібляр?
Вона кинула на мене дещо насторожений погляд і сказала:
— Так, — її голова при цьому сором’язливо опустилась.
Я відкохав її прямо посередині яскравих бутонів на килимі. Коли вона опорядкувала свій одяг після того, то зітхнула й сказала:
— Зрештою, настане день, коли господар схоче віддати мене комусь із прислуги, тож я попрошу тебе віддати мене тоді срібляру.
Моє серце знову в глибині заболіло, однак я кивнув головою, даючи їй згоду.
Тоді ця набагато вища за мене дівчина сказала:
— Насправді, не ти будеш господарем, однак, якщо ти принаймні маєш такий намір, я буду думати, що не даром прислужила тобі.
— Моя згода теж в силі, — зауважив я.
Дролма провела рукою по моїй голові й сказала:
— Однак ти не зможеш успадкувати місце туси.
О Небо, на якусь мить у моїй голові зринув план захоплення влади, однак коли я згадав, що я — усього лише дурень, цей план беззвучно луснув, мов бульбашка на джерельній воді. Ну самі подумайте, хіба може дурень стати туси для тисяч людей? Стати володарем людей? О Небо, як взагалі міг у дурня виникнути в голові такий план? Мені залишається тільки сказати, що це жінка викликала в мені таку погану думку.
Подумай, що іще сталося в той день?
Я згадав. У той день живий будда Цікер, який хотів висловити передбачення щодо майбутніх подій, був холодно зустрінутий у молитовні. Він розгорнув перед обличчям лами-знахаря ту давню книгу. І та пісня, що її наспівували жовтороті діти з’явилася перед очима двох освічених людей. У дорогоцінній книзі живого будди після кожного речення в тій історії було по декілька приміток, доданих у різний період багатьма людьми. Тому ця історія перетворилась на текст, на якому можна ворожити. Після цієї пісні було написано, що коли такого-то числа, року й місяця одна людина проспівала цю пісню, в світі на довгі роки запанувала чума. А іншого числа, року й місяця популярність цієї пісні завершилась тим, що на рівнині було скинуто імператорську династію[68] і якась релігійна течія зі Сніжної землі[69] через це втратила підтримку й занепала. Лама-знахар похитав головою, витер піт з чола й сказав:
— Я не можу повідомити це все туси. Від біди нікуди не дінешся, а про призначені речі немає сенсу попереджувати. Подумай сам, хіба туси має такі вуха, щоб прийняти добру пораду?
— О Небо, видно, туси дарма тільки панькається з вами, — сказав живий будда.
Лама-знахар зауважив:
— Ну тоді ти приходь сюди, а я піду до твого монастиря й буду там настоятелем.
Раніше живий будда збирався поїхати вглиб Тибету поклонитися Будді, а також хотів піти в гори пошукати відлюдної печери, де можна було б самовдосконалюватись, однак ці плани так і не здійснились. Він розумів, що коли полишить монастир, то джерела до існування його монахів будуть непевними. Тільки живий будда, завдяки глибині своєї думки знав, що людина не може проживати дні лише перетравлюючи ідеї. І цього разу він прийшов сюди хіба не заради того, щоб знайти джерела до існування для всього монастиря, знайти їжу для його ченців? Сидячи тепер у молитовні, що виблискувала золотом, і розмовляючи із цим ламою зовсім не про пусті речі, він почувався набагато краще, ніж у монастирі. Він навіть боявся, що лама-знахар завершить цю розмову. Він думав, що неважливо, які в цієї людини моральні якості, адже він рівний йому за розумом. Тож заради цього маленького задоволення він навіть почувався занадто скромно перед цим типом. Він почув, як сам сказав дуже обережно:
— Ну, а як ти думаєш, як мені сказати про це туси?
— Не знаю, — похитав головою лама-знахар. — Характер туси дедалі більше стає непередбачуваним. Вип’єш іще піалу чаю, живий буддо?
Це, очевидно, був натяк на те, що гостеві час вирушати.
Живий будда зітхнув і сказав:
— Ну що ж, добре. Ми зараз сперечаємось про те, хто більше виславиться перед туси. Однак у цій справі я насамперед думаю про чорноголових тибетців, дітей та онуків Ґесара[70]. Добре, я сам піду поговорити з туси. Попрошу його хоча б не доводити до загального обурення. Принаймні сподіваюся, він не зажадає за це мою голову.
68
Під час подій китайської революції 1911–1912 рр. повалено маньчжурську династію, а відтак правляча школа гелук на чолі з далай-ламою перестала бути придворною при імператорі в Пекіні.
69
У переносному сенсі — «Сніжний» — назва Тибету. Під час подій китайської революції 1912 р. в Тибеті відбувалося військове протистояння як між тибетцями і китайцями, так і між тибетцями, що підтримували уряд далай-лами і тими, хто був орієнтований на китайців.
70
Головний герой тибетського епосу — Ґесар, за однією з версій, волею богів посланий на землю звільнити чорноголових, тобто тибетців, від злих і ворожих сил.