Батькові вона подарувала суконного капелюха, такого високого й твердого, що він був схожий на перевернуте відро. Матері дісталося блискуче й різнокольорове скляне намисто. Дружина туси розуміла, що воно нічого не варте. За найменший перстень на своїй руці вона могла б виміняти сто ниток такого намиста.
Дядько свої подарунки пізніше розіслав до кожного в кімнату. Окрім того персня, що він надів мені на палець, у нього був іще й офіційний подарунок для мене — інкрустований дорогоцінним камінням індійський меч.
— Ти повинен вибачити мені, що тобі дістався найменший подарунок, — сказав він. — Однак така вже доля молодшого панича.
Він ще запитав:
— Тобі подобається мати дядька, дитино?
— Мені не подобається старша сестра, — відповів я.
— А старший брат? — спитав він.
— Раніше я йому подобався, а тепер — ні, — сказав я.
Вони приїхали зовсім не для того, щоб нас провідати.
На момент їхнього приїзду національний уряд[115] китайців і Комуністична партія почали війну з японцями. У той час центральний уряд перебував уже не в Пекіні, куди їздили наші предки, а в незнайомому для нас Нанкіні[116]. Оскільки туди ж поїхав і панчен-лама[117], ми вважали, що національний уряд — це хороший уряд, адже найвеличніший живий будда тибетців не може відвідувати аморальні осередки. Коли дядько їздив у торговельних справах з Індії до Тибету, він часто бував у Шиґадзе[118], де знаходиться монастир Ташілхунпо[119] — резиденція великого Панчен-лами. Через усе це його торгівля вимушена була переміститися до Нанкіну. Дядько також подарував національному уряду літака, щоб воювати з японцями в небі. Згодом національний уряд утратив Нанкін. А літак, на який дядько виділив гроші, разом із російським пілотом упав у найбільшу в світі річку. Про це сам дядько розповів так: «Мій літак разом із радянським хлопцем упав у найбільшу в світі річку»[120]. Панчен-лама вирішив повернутися до Західного Тибету, тож дядько, узявши кошти, поїхав зустрічати його і по дорозі заїхав відвідати родину. Я розумів, що навіть якби батько на цей час поступився йому своїм місцем, він все одно не міг би бути туси Мерці. Тим не менше він висловив деякі свої міркування з приводу домашніх справ.
Він сказав, по-перше, що потрібно виходити з виру війни і не потрібно більше сіяти мак.
По-друге, він сказав, що родина Мерці вже стала потужною, як ніколи, тож не потрібно здаватись занадто потужними. Він повідомив, що нині уже не так, як раніше, і туси залишилося недовго існувати. Настане такий день, коли Сніжні землі на заході[121] перекинуться до Англії, а туси на сході[122] само собою підкоряться країні китайців.
По-третє, заснувати ринки на кордоні — це найкраща ідея, яка тільки може бути. Він також додав: якщо в майбутньому Мерці все-таки вціліють, то, можливо, зможуть розбагатіти саме завдяки прикордонній торгівлі.
По-четверте, він повернувся разом із племінницею, щоб отримати її посаг.
— Я віддав її тобі, — сказав батько, — а ти не дав їй ніякого приданого?
— Коли йдеться про посаг, — відповів дядько, — вона так мріє знайти собі ще двох-трьох товстосумів!
— Тільки подивись, чому ти її вивчив, — сказав батько.
Дядько на це розсміявся, але нічого не сказав.
Поводження старшої сестри не сподобалося нікому. Вона зажадала жити в своїй колишній кімнаті, і хоча управитель повідомив їй, що цю кімнату щодня прибирають, тож вона залишається такою, як сестра її покинула, вона все одно скривилася й скрізь розбризкала велику кількість парфумів.
Ще вона сказала батькові:
— Накажіть принести мені радіоприймач.
Батько гмикнув на це, однак все-таки наказав принести їй той приймач. Дядько й не здогадувався, що вона раптом привезе з такої далечини батарейки. Невдовзі з її кімнати долинули дуже дивні й неприємні звуки. І вони залишались такими, як вона не крутила того приймача.
115
Єдиний антияпонський фронт уряду Національної партії (Ґоміньдан) і Комуністичної партії Китаю діяв протягом 1937–1945 рр.
116
Китайське місто, засноване у 472 до н. е., яке певний час виконувало роль столиці Китаю; уряд Китайської Республіки перебував у Нанкіні протягом 1927–1937 рр. і 1946–1949 рр.
117
З 1935 р. у Нанкіні відкривається «представництво» Тхубдена Чойк'ї Н'їми (1883–1937), Панчен-лами IX, як «уповноваженого на західних кордонах».
118
Друге за розміром місто Тибету й адміністративний центр історичної провінції Цанг — Шиґадзе (ТАР, КНР).
119
У провінції Цанг, поруч із Шиґадзе, розташований монастир Ташілхунпо, заснований 1447 р. — традиційне місцеперебування Панчен-лами — перевтілення будди Амітабхі, ієрарха школи гелук; Панчен-лама IX протягом 1923–1936 рр. перебував у Китаї.
120
Йдеться про події протистояння спільними зусиллями Ґоміньдану і Компартії японській агресії, коли Радянський Союз допомагав Китаю.
121
Англійське представництво з'являється 1936 р. у Лхасі (історична столиця Тибету, з 1950 р. — центр Тибетського автономного району» КНР).
122
Представники введеного ще у XVIII ст. на теренах Східного Кхаму інституту туси, тобто місцеві князі та вожді племен, прагнули зберегти свою напівнезалежність від уряду Лхаси.