Ось і зараз дівчина почула в його голосі ті ж самі ноти розчарування. Але вже не нею, а собою. Він не зміг знайти шлях до озера. Він, той, хто завжди доводив справу до кінця і знаходив вихід, цього разу не зміг.
Соломія відчула страх і жаль. Вона відвела погляд і слухняно лягла на траву, підклавши під голову наплічник. Дівчина незчулася, як заснула. Прокинулась вона вже надвечір, коли сонце тихо заходило за горизонт, а на небі з’явилися гарні червоно-сині яскраві полоси. Вона відкрила очі і кілька хвилин не могла згадати, де вона і що тут взагалі робить. Коли нарешті згадала, швидко сіла на траві.
— Це я що, цілий день проспала? — запитала вона Олексу, що сидів поряд.
— Угу. Ти дуже втомилася. Добре, що відпочила.
— Так ми ж зовсім не маємо часу.
— Ну, все одно стежка зникла, тож ти хоча б відпочила.
— Як це стежка зникла? — витріщила очі Соломія.
— Таки то був не друг, — сказав Гордій.
— Зрозуміло, — промовила Соломія. Несподіваний холод огорнув її. — І що тепер робити?
— Поки що не знаю, — відповів мольфар.
Холод став сильнішим. Невже їм доведеться залишитись у цій жахливій чужій реальності? Як тепер знайти прохід назад? Хоча, мабуть, прохід можна знайти. А от табличку ні.
— А твій камінь до порталу може вивести? — обережно запитала Соломія.
— До порталу, думаю, може. Але нам потрібна табличка.
Соломія сердито подивилася на Гордія. Що ж тепер, через цю кляту табличку вічно скніти у цій жахливій іншій реальності? В неї геть не було такого бажання. Ні грама.
Ліс був густий та непривітний. Пташки вже позамовкали, засинаючи у хащах. Духмяні пахощі нічних квітів наповнювали повітря. Соломія дістала з наплічника бутерброди, але їсти не хотілось. Вона запхала до рота шматочок, із зусиллям проковтнула, запила мінералкою і почала роздивлятися, як Олекса доїдав її хліб із сиром. На цьому він не зупинився, з’ївши ще два бутерброди з ковбасою. Добре, що в нього є апетит, сили потрібні, особливо зараз. Чоловіки такі, хвилювання на апетит не впливає. А от Гордій теж не їв. Він стояв спиною до Соломії та Олекси, напружено розмірковуючи. Нарешті він повернувся до друзів.