ГОППЕ: Що ви думаєте, пане Бандеро, про підпорядкування після 1945 р. адміністрації Української Соціялістичної Совєтської Республіки півострова Криму, про цьогорічні демонстративні святкування влучення України в російську імперію з нагоди трьохсотліття Переяславського договору, про висунення на видатні державні пости вірних Москві комуністів з українськими прізвищами й про все, що сьогодні московська тактика виявляє супроти України?
БАНДЕРА: Москва пробує тим способом викликати в українців переконання, що Україна й український народ могли б мати в рамках СССР найкращі можливості розвитку, можливості задовольнити свої національно-політичні аспірації і стати навіть пануючою нацією. Цей останній висунений момент особливо сильно підкреслюється совєтською пропаґандою, кажучи, що «великий російський народ» хоче ділити свою панівну гегемонію з «великим українським братнім народом». За цією спробою ховається московське намагання прив’язати Україну до совєтського імперіялізму й спонукати її вкупі з росіянами його поширювати, обороняти та від його долі узалежнити й долю України.
Підступні пляни росіян супроти України виявляються в переселеннях української людности, передусім молоді, до слабо заселених областей совєтської Азії, що останнім часом стало загально відомим. Це переселення провадиться під претекстом заселення цілини та перетворення її на врожайні землі. Уся ця акція робиться ніби на добровільній базі. Проте, насправді тією новою формою примусового виселення народів у першу чергу реалізується совєтську національну політику.
Господарські пляни при цьому відсунені на задні пляни. Із допомогою цих заходів совєти намагаються зменшити кількісно українську молодь й послабити людностевий потенціял України.
Переселенці в нових областях повинні грати ролю кольонізаторів, які, з одного боку, повністю здані на ласку совєтського режиму й мусять здійснювати його кольонізаційну політику, а з другого боку — мають стягнути на себе ненависть тубільної людности. Ця політика має на меті послабити національну сукупність і силу спротиву так само в Україні, як і в кольонізованих країнах, і посіяти між поневоленими Москвою народами, а в першу чергу українцями й туркестанцями народню ненависть.
Большевицька Росія не осягне, однак, своєї мети. Це все обернеться проти Росії. Так само, як сибірські концентраційні табори й примусові виселення не будуть спроможні зламати дух українців і ненависть проти большевизму й російського імперіялізму. Не зможуть вони також вплинути на глибоку дружбу між поневоленими Москвою народами.
У серцях українців немає почуття ненависти проти союзних народів. Навпаки, вони бажають дружнього поєднання й спільної боротьби всіх народів проти поневолювача, проти московського большевизму.
ГОППЕ: Які, пане Бандеро, політичні цілі Вашої Організації?
БАНДЕРА: Антибольшевицька визвольна боротьба в Україні, що її веде націоналістичне підпілля, триває вже без перерви 10 років. Найважливішими цілями цієї боротьби є:
1. Знищення большевицького панування;
2. Вилучення України із СССР і ліквідація російської імперії взагалі;
3. Ліквідація комунізму, комуністичної системи й режиму;
4. Відновлення Самостійної Української Держави в національних етнографічних кордонах із демократичною системою урядування, яка гарантувала б всім громадянам України демократичні свободи в усіх ділянках життя, а головно в ділянці духового, культурного, політичного й соціяльного буття.
ГОППЕ: Чи не були б Ви ласкаві, пане Бандеро, докладніше пояснити поняття «український націоналізм»?
БАНДЕРА: Сьогодні в Україні антибольщевицька визвольна боротьба є організована й ведена ОУН — Організацією Українських Націоналістів. Поняття «українського націоналіста», «націоналістичного руху», має зовсім інше значення, ніж подібні терміни на Заході. Український націоналістичний рух не має нічого спільного з нацизмом, фашизмом або націонал-соціялізмом. Український націоналізм бореться проти імперіялізму, проти тоталітаризму, расизму й всякої диктатури чи застосування насильства.
Ім’я «український націоналіст» є співзвучним з «український патріот», який є готовим боротися за свободу свого народу, жертвувати для свого народу все, що він посідає, навіть життя.