«У людях благовоління!» — ось що було написано на другій стрічці.
— Їй-бо, — хихикнув Брид, — навіть Різдво вони спромоглися дегідратувати! Але приміщення має святковий вигляд, справді святковий.
— Я також не забула придбати шоколадки для дівчат, — додала міс Фауст. — Чи ви пишаєтеся мною?
Доктор Брид плеснув долонею по лобі, засмучений власною безпам’ятністю.
— Хвалити Бога! Я зовсім про це забув.
— Не можна забувати, — сказала міс Фауст. — Це вже стало традицією: доктор Брид та шоколадки для дівочого гнізда на Різдво.
Стара пояснила мені, що «дівоче гніздо» — це друкарське бюро в підвальному приміщенні лабораторії.
— Дівчата обслуговують усіх, хто веде робочі записи на диктофоні.
Протягом цілого року, розповіла вона, дівчата слухають диктофонні записи — безликі голоси вчених. Записи приносять дівчата-кур’єри. Лише раз на рік вони покидають монастир з бетонними стінами, щоб посвяткувати й одержати свої шоколадки від доктора Ейси Брида.
— Вони також служать науці, — підтвердив Брид, — якщо навіть і не розуміють ані слова з того, що друкують. Благослови їх Боже, усіх благослови!
18 Найцінніша річ у світі
Коли ми увійшли до кабінету доктора Брида, я спробував зібратися з думками, щоб провести пристойне інтерв’ю. Але мої розумові здібності все ще не покращали. Отож, коли я почав розпитувати доктора Брида про день бомби, виявилося, що ділянка мого мозку, відповідальна за зв’язок із громадськістю, затьмарена алкоголем і паленим котячим хутром. Яке б запитання я не ставив, виходило, що я вважаю творців атомної бомби злочинцями, що сприяли найжорстокішому вбивству.
Спочатку це здивувало Брида, потім образило. Він відсунувся від мене й пробурчав:
— Як я бачу, ви не дуже полюбляєте вчених.
— Це не зовсім так, сер.
— Але всі ваші запитання спрямовані на те, щоб я був змушений визнати, що вчені — це безсердечні, безсовісні, обмежені бовдури, байдужі до долі решти людства, а може, навіть не належать до роду людського.
— Занадто жорстко сказано!
— Не жорсткіше ніж те, що ви, вочевидь, збираєтесь написати в своїй книзі. Я вважав, що ваш намір — створити чесну, об’єктивну біографію Фелікса Гоніккера. Це, без сумніву, достойна ідея для молодого письменника наших часів, нашого століття. Але ж ні, ви прибули сюди з упередженням, з уявленням про вчених як про якихось маніяків. Звідки така гра уяви? З коміксів?
— Від сина доктора Гоніккера, наприклад. Це одне з моїх джерел.
— Котрого сина?
— Ньютона, — сказав я. Лист малюка Ньюта я приніс із собою, тепер я дістав його й показав Бриду. — До речі, чи Ньют дійсно малий?
— Не вищий за стійку для парасольок, — сказав він похмуро, читаючи листа Ньюта.
— А інші діти нормальні?
— Авжеж! Боюсь вас розчарувати, але у вчених народжуються такі ж самі діти, як і в інших людей.
Я постарався заспокоїти Брида, переконати його в тому, що дійсно бажаю відтворити точний портрет Гоніккера.
— Я прийшов сюди з єдиною метою — точно зафіксувати все, що ви мені скажете про доктора Гоніккера. Лист Ньюта — це лише перший документ, я обов’язково врівноважу його тим, що почую від вас.
— Мені набридли люди, які не розуміють, що таке вчений, що робить учений!
— Я зроблю все можливе, щоб загладити непорозуміння.
— У нашій країні люди здебільшого навіть не розуміють, що таке наукове дослідження.
— Буду вам дуже вдячний, якщо ви поясните мені, що це.
— Дослідження — це не пошук кращого фільтра для цигарок, чи м’якіших паперових рушників, чи більш стійкої фарби для малярних робіт, ні, борони Боже! Усі говорять про дослідження, але майже ніхто ними в нас не займається. Ми одна з небагатьох компаній, які справді наймають спеціалістів для суто наукових досліджень. Ті компанії, що вихваляються своїми «дослідженнями», мають на увазі техніків у білих халатах, котрі працюють за готовими рецептами й винаходять удосконалену конструкцію двірника для нової моделі «Олдсмобіля».
— А тут, у вас?..
— А в нас та ще в кількох, на жаль, небагатьох, інших місцях людям платять за те, що вони здобувають нові знання, працюють тільки заради цього.
— Це дуже великодушно з боку Загальної сталеплавильної компанії.
— Нічого великодушного! Нові знання — це найцінніша річ у світі. Що більше істин ми знаходимо, то багатшими стаємо.
Якби я вже тоді був боконістом, від цих слів, напевне, завив би.
19 Болота більше не буде
— Ви маєте на увазі, — сказав я доктору Бриду, — що співробітникам цієї лабораторії ніколи не дають вказівок, над чим їм працювати? І ніхто навіть не підозрює, чим вони зайняті?