Выбрать главу

— Тоді цей бар не звався «Мис Код», — казав він. — Не було цих клятих рибальських сіток та мушель на стінах. Тоді був «Вігвам навахо». Індіанські ковдри та коров’ячі черепи повсюди. На столах — маленькі тамтами. Якщо відвідувачі хотіли покликати офіціанта, вони мали бити в тамтами. Мене намагалися примусити, щоб я носив на голові пір’я на зразок індіанського воїна, але я відмовився. Одного разу сюди зайшов справжній індіанець-навахо. Він сказав мені, що навахо не мешкали у вігвамах. «Суцільний сором», — сказав я йому. А ще раніше тут була «Помпея» — усюди валялася відпала штукатурка. Однак назва цього місця не має значення: світло так ніхто й не відремонтував.

Та й кляті клієнти не змінились, і кляте місто навкруги теж. Того дня, коли скинули кляту гоніккерівську бомбу на японців, приходить якесь ледащо й починає канючити питво. Він, бач, хотів випити з тієї нагоди, що незабаром кінець світу. Отож я намішав йому «Насолоду кінця світу»: видовбав ананас, залив туди півпінти м’ятного лікеру, додав збитих вершків і зверху поклав вишеньку. «Ось, тримай, жалюгідний сучий сину, — кажу йому, — щоб потім не нарікав, ніби я для тебе нічого не зробив». Тут заходить інший хлопець та й каже, що звільняється з Дослідної лабораторії, — мовляв, що б учені не розробляли, з цього все одно вийде зброя, так чи інакше. Сказав, що не хоче надалі допомагати політикам у їхніх клятих війнах. Його ім’я було Брид. Я спитав, чи він не родич голови клятої Дослідної лабораторії. Він сказав: «Так, будь я неладен». Сказав, що він і є клятий син голови Дослідної лабораторії.

13 Трамплін

Боже, боже, яке ж огидне це місто, Іліум!

«О Боже, — каже Боконон, — які ж огидні ці міста, усі до одного!»

Мокрий сніг падав крізь непорушну завісу туману. Було ще дуже рано. Я їхав у «Лінкольні» з доктором Ейсою Бридом. Мене нудило, вчорашня пиятика ще давалася взнаки. Доктор Брид сидів за кермом. Колеса машини раз у раз наштовхувались на колії давно занедбаної трамвайної лінії.

Брид був старий з рожевими щічками, безперечно, заможний, дуже добре вдягнений. Увічливий, оптимістичний, розумний та незворушний. Я ж, навпаки, почувався колючим, недужим циніком. Я пробув із Сандрою всю ніч.

Душа моя смерділа, як палене котяче хутро.

Людей я бачив виключно в чорних тонах, і про доктора Ейсу Брида я знав тепер дещо погане — Сандра мені розповіла.

Сандра розповіла, що в Іліумі всі впевнені, буцімто доктор Брид колись був закоханий у дружину Фелікса Гоніккера. «Багато хто вважав, — сказала вона, — що Брид був батьком усіх трьох дітей Гоніккера».

— Вам доводилось раніше бувати в Іліумі? — раптом спитав доктор Брид.

— Ні, я тут уперше.

— Це місто сімейне.

— Тобто?

— Нічне життя майже відсутнє. Кожен дбає переважно про свою родину, свій дім.

— Якщо так, то це найздоровіший спосіб життя.

— Саме так і є. Маємо дуже низький рівень молодіжної злочинності.

— Чудово!

— Історія Іліума, до речі, вельми цікава.

— Та невже? Дуже цікаво!

— У давні часи він слугував трампліном, так би мовити.

— Трампліном?

— Для переселенців, що прямували на Захід.

— Он як…

— Тут люди забезпечували себе речами, необхідними в дорозі.

— Дуже цікаво!

— Приблизно на тому ж місці, де зараз розташована Дослідна лабораторія, тоді знаходився старий форт. Там тримали злочинців зі всього округу, а також здійснювали публічні страти.

— Отже, злочини й тоді до добра не доводили, як і в наші часи.

— У 1782 році там повісили чоловіка, котрий убив двадцять шість осіб. Мені здається, що було б варто комусь написати книгу про нього. Звали його Джордж Майнор Моуклі. На ешафоті він заспівав. Сам склав пісню заради такої нагоди.

— І про що ж він співав?

— Слова пісні ви можете знайти в Історичному товаристві, якщо це вас справді зацікавило.

— Ні, я тільки хотів уточнити її загальний зміст.

— Загальний зміст такий, що він ні про що не шкодує.

— Бувають же такі люди!

— Ви лише подумайте! — сказав доктор Брид. — Мати двадцять шість смертей на своєму сумлінні!

— Аж голова йде обертом, — сказав я.

14 Коли в автомобілях були кришталеві вазочки

Моя важка голова хитнулась на затерплій шиї: колеса блискучого «Лінкольна» доктора Брида знов зіштовхнулись із трамвайними рейками.