Попри те, що можна собі подумати, цей словник, який інколи вважають «педантським», аж до смішного, насправді не має ніякої строгості чи науковості. Як усе, що пов’язане з кольором, він спирається на суб’єктивні враження та класифікації, радше нагадуючи палітру художника або поета, ніж термінологію зоолога. Крім того, поєднуючи старовинні, напівзабуті терміни й слова, що належать до повсякденного мовлення, але вживаються в інших значеннях, ця мова наче навмисне підживлює відчуття непевності й розпливчастості. Нібито її головним завданням є не стільки описати колір кінської масті, скільки виключити непосвяченого з того мікросередовища, в якому послуговуються цією мовою. Схожі лексичні стратегії, радше ідеологічні, ніж семантичні, існують у всіх галузях знань і всіх соціальних верствах. Лінгвісти добре знаються на цьому.
Назвемо лише декілька цих незвичайних термінів, які підтверджують, що будь-яка лексика – це насамперед поезія.
Слово «масть» вказує на сукупність забарвлення кінської шкури, гриви і хвоста. Масть, зазвичай темніша від народження, ніж у зрілому віці, може змінюватися залежно від сезону: влітку світліша, взимку темніша. Вона може бути одно-, дво- і багатоколірною. Якщо масть одного кольору, то кінь може бути білий (blаnс) (це своєрідний умовний ідеал, оскільки майже завжди йдеться про дуже світлий сірий), вороний (noir), сірий (gris) або рудий (alezan). Останній термін відсилає нас не до конкретного кольору, а до сукупності всіх мастей – від світло-рудого до темно-коричневого. Часом відтінок рудої масті уточнюють за допомогою прикметника: світла (claire), темна (brûlée), золотава (dorée). Якщо кінь не одноколірної масті, можуть бути різні варіанти. Якщо кінь одного кольору, а ноги, грива і хвіст чорні, то масть може бути гніда (bai) (коли шкура коня червонувато-коричнева), ізабеллова (isabelle) (шкура жовтувата або кольору кави з молоком) або мишаста (souris) (шкура попелясто-сіра). Якщо тулуб, ноги і грива змішаних кольорів, то кінь може бути чалий (aubere) (червонуватий з білим), буланий (louvet) (рудий із чорним) або сірий (gris). Останній термін, який можна доповнити численними нюансами: темно-сірий (gris fer), світло-сірий (gris tourdille) тощо, може позначати або одноколірну або двоколірну масть. Коли у чалого коня шкура радше світла, про неї говорять «квітка персика» (fleur de pêcher), або «персикова» (pêchard); якщо радше темна – «бузковий цвіт» (fleur de lilas), якщо масть поєднує в собі шерсть трьох кольорів (найчастіше корпус двоколірний, а все інше однобарвне), про коня кажуть чубарий (rouan). Якщо на шкурі чергуються плями двох кольорів і один із цих кольорів білий, коня називають рябим (pie): рудо-рябим (pie alezan), вороно-рябим (pie noir), гнідо-рябим (pie baz), якщо переважає білий колір; і рябо-рудим (alezan pie), рябо-вороним (noir pie), рябо-гнідим (bai pie), якщо навпаки. Нарешті, кінь, у якого шкура строката, смугаста або плямиста, називається залежно від забарвлення: тигровий (tigré), поцяткований (moucheté), чапраковий (bordé), крапчастий (truité), горностаєвий (herminé), в яблуках (pommelé), муаровий (moiré), всипаний гречкою (neigé) і навіть кішастий (rouanné) або рудо-чалий (aubérisé).
Цей французький лексикон, який непросто дослідити навіть філологам, був зафіксований лише 1937 року в «Трактаті з гіпології» кавалерійської школи Сомюра. Утім, він залишається радше теоретичним, ніж практичним, адже на кожному кінському заводі чи іподромі, якщо не в кожного мовця, можуть бути свої мовні звички та партикуляризми. З погляду людини неспокушеної, ця мова дарує неозорий простір для уяви. Що вже сповна виправдовує її існування.
Нульовий ступінь кольору
Почистимо наші черевики, це ніколи не зайве. Вони не лише заблищать як новенькі, а й навіють несподівані, ба навіть винахідливі думки. Так я завдячую одній відомій, хоч і тепер почилій у бозі марці засобів для догляду за взуттям за те, що мене навідала ідея взятися за дослідження безбарвності та її історії від доби класичної Античності до наших днів.
Справді, що таке «безбарвний»? Яке визначення дати цьому поняттю? Двадцять п’ять років тому звичайнісінька баночка взуттєвого крему подарувала мені першу відповідь на це запитання: безбарвний означає багатобарвний або принаймні «безбарвний» і «багатобарвний» можуть бути еквівалентними поняттями. Як усі виробники засобів для догляду за взуттям, компанія вказувала на баночці колір того, що містилося всередині: чорна етикетка для чорного крему, темно-синя – для темно-синього, червонувато-коричнева – для бордового крему, біла – для білого. Але був і безбарвний крем. Як тут бути? Якого кольору має бути етикетка? Виробник знайшов оригінальний вихід: він зобразив на баночці веселку, проводячи у такий спосіб несподівану й нетривіальну синонімію між «безбарвним» і «багатобарвним». Так само як веселка відбиває весь колірний спектр, безбарвний крем пасує до будь-якого взуття і до будь-яких забарвлень шкіри. Тут є певний парадокс: брак кольору, надлишок кольору – це, власне, одне й те саме?