В своїм селі, молюсь тобі,
Уклавши мир для себе лиш,
Турбот позбувшися, війни
270 І Ламаха позбувшись!
Фалесе, гей, Фалесе, чи не краще то
Фракіянку, рабиню Стрімодорову
Гарненьку, в лісі підстерігши з хмизом, враз
Обнять її,
притиснути,
На землю впасти,
Фалесе мій!
То пий-гуляй же з нами, а над досвіток
Ще на похмілля мирний келих вихилиш,
А щит тим часом хай висить над вогнищем.
Хор кидається на Дікеополя.
Корифей
280 Ось він, утікач, той самий!
Кидай, кидай, кидай, кидай!
Бий цього негідника!
Бий його! Бий його!
Дікеополь
Що таке? Геракла ради, не розбийте глечика!
Перша половина хору
Поб'ємо тебе камінням, чув чи ні, мерзотнику!
Дікеополь
А за що, скажіть, шановні дідусі-ахарняни?
Перша половина хору
Ще й питать
смієш ти,
Покидьку?
Де ж твій сором?
290 Батьківщини зраднику, єдиний ти
з нас усіх
З ворогом погоджуєшся й дивишся
в очі нам?
Дікеополь
Хоч умови тої згоди звольте вислухати ви.
Перша половина хору
Нам тебе
вислухати? —
Град каміння
покладе
Край тобі!
Дікеополь
Що ви, що ви! Схаменіться, дайте слово вимовить.
Перша половина хору
Плач — не плач —
все дарма:
Слухати тебе не стану,
Ти мені —
Сіллю в оці,
300 Ти для мене —
сам Клеон.
Ремнів з нього
я наріжу
Та й оддам
вершникам.
Корифей
Довго слухати не стану я базікання твого:
Мир з лаконцями уклав ти — то й поплачуйся тепер.
Дікеополь
Ви лаконців не чіпайте, краще ось послухайте,
Люди добрі, чи уклав я справедливо мир, чи ні.
Корифей
Справедливість — і лаконці?.. Це вже ти заговоривсь:
їм же чхати на присяги, на довір'я, на богів!
Дікеополь
Натякни лиш на лаконців — ми на лайку мастаки,
310 Хоч не всіх поневірянь тих ми зазнали через них.
Корифей
Як не всіх? Агей, брехуне, ти ще смієш в очі нам
Отакі слова казати? Ні, пощади й не проси!
Дікеополь
А таки не всіх, кажу я, й доведу вам, що й вони,
Ті лаконці, натерпілись, мали кривду, й не одну.
Корифей
Що таке? Від слів тих, вірте, прямо дрож мене бере.
Як ти смієш перед нами ворогів оправдувать!
Дікеополь
Що ж, коли кажу неправду й видаюсь вам брехуном, —
Говоритиму, схиливши на колоду голову.
Корифей
Гей, для чого ж те каміння, земляки, в руках у нас?
320 Розмалюймо на червоно, друзі, бовдура цього!
Дікеополь
Гнів, яким ви спалахнули, геть вам розум закоптив.
О ахарняни, невже ж то слухать ви не будете
Слів моїх?
Корифей
Авжеж не будем.
Дікеополь
Значить, тут
і смерть мені!
Корифей
Щоб я слухав? Ні! Нізащо!
Дікеополь
Схаменіться,
дідусі!
Корифей
Знай, загинеш тут на місці.
Дікеополь
Зараз ви
на інший лад
Заспіваєте, як друзів наймиліших вам уб'ю.
Як заложників їх маю — от і підуть всі
під ніж.
Корифей
Що це значить? Може, й справді тут якась біда грозить
Нам, ахарнянам, а може… може, там дитя чиє
330 Він притяг до свого дому? Щось він дуже смілим став.
Дікеополь виносить із дому кошик з вугіллям і піднімає над ним ніж.
Дікеополь
Що ж, як хочете, жбурляйте, та того я вб'ю-таки.
Хто з вас дбає про вугілля, зараз я побачу це.
Корифей
Горе! Кошик цей — земляк мій, з одного ми дему з ним.
Не роби того, благаю, не роби, молю тебе!
Дікеополь
Що ж, кричіть. Тепер-то я вже не бажаю
й чути вас.
Друга половина хору
О невже, невже загине кошик цей, мій побратим?
Дікеополь
А мене, мене ти слухав, як просив я і благав?
Друга половина хору