Лакедемоняни — жителі Лакедемона («Лісістрата», 1250).
Лаконці (або лаконяни) — жителі Лаконіки, області, в якій була Спарта («Мир», 245; «Лісістрата», 643. 1120. 1158).
Лакратід — афінський архонт (499–497 pp. до н. е.), узагальнено — людина похилого віку («Ахарняни», 220).
Ламах — афінський полководець часів Пелопоннеської війни, брав участь у поході на Сіцілію, де загинув у 414 р. до н. е. Зображений в комедіях Арістофана карикатурно, є уособленням бездумної вояччини і хвальковитості, прототипом воїна-самохвала у світовій літературі («Ахарняни», 270; «Мир», 304. 1290; «Жаби», 1040).
Ламія — потвора, якою няньки лякали дітей («Мир», 758; «Оси»; 1035. 1177).
Лампіто — жіноче ім’я, розповсюджене в Спарті («Лісістра— ja», 77 і далі), дійова особа в «Лісістраті».
Л ас із Герміони в Арголіді, музикант і дифірамбічний поет кінця VI — початку V ст. до н. е. («Оси», 1410).
Л ахет — 1) афінський стратег у 425 р. до н. е. обвинувачений Клеоном у казнокрадстві («Оси», 240); 2) ім’я старика («Лісістрата», 306).
Левколоф — батько Адіманта («Жаби», 1513).
Л еда — мати Єлени Прекрасної та синів Кастора і Полідевка («Лісістрата», 1336).
Л емнос — острів в Егейському морі, на якому, за міфом, були кузні бога вогню Гефеста («Мир», 1163).
Лже-Артаб — гумористичне персидське прізвище, дослівно «фальшива міра» («Ахарияни», 91).
Ленейське свято (або Ленеї) — свято на честь бога Діоніса, яке давні греки відзначали 8-11 січня («Ахарняни», 504).
А е о г о р — афінський багатій, що привіз в Афіни фазанів зі Сходу — новинку в Афінах («Хмари», 109; «Оси», 1269).
Леонід — спартанський цар, який захищав у 480 р. до н. е. Фермопіли від навали персів («Лісістрата», 1282).
Лесбос — острів в Егейському морі, батьківщина ліриків Алкея і Сапфо («Жаби», 1308).
Лета — річка в підземному царстві, з якої тіні померлих пили воду забуття («Жаби», 186).
Лік — міфічна постать, опікун судочинства, його статуя стояла при вході до афінського суду («Оси», 389).
Лікабет — гора на північний схід від Афін («Жаби», 1057).
Лікей — гай на околиці Афін, в якому містився гімнасій. Так називалась школа, заснована філософом Арістотелем у другій половині IV ст. до н. е. («Мир», 355).
Л ікій — сучасний Арістофаиу поет («Жаби», 14).
Л ікін — батько Амфітея («Ахарняни», 50).
Л ікон — афінський оратор і ритор, один з обвинувачів на процесі Сократа («Оси» 1301; «Лісістрата», 270).
Ліпсідрій — укріплене селище в Аттіці під горою Парнет, куди втекли в 513 р. до н. е. політичні противники тирана Гіппія («Лісістрата», 688).
Лісілла — жіноче ім’я («Хмари», 684).
Лісімахи (досл. «ті, що припиняють війну») — назва жінок, які борються проти війни («Лісістрата», 576).
Лісістрат — з аттічного дема Холарга на прізвисько «Качка» вічно голодний дармоїд і жартівливий підлабузник («Ахарняни», 855; «Оси», 787. 1301. 1308).
Лісістрата (досл. «та, що розборонюе воюючих») — головна дійова особа в комедії «Лісістрата».
Манес — ім’я раба («Лісістрата», 923, 1238; «Жаби», 965; «Мир», 1146).
Манія — ім’я рабині («Жаби», 1345).
Марафон — місто на сході Аттіки, уславлене перемогою греків під командуванням Мільтіада над військом перського царя Дарія в 490 р. до н. е. («Ахарняни», 697).
Марілад — один з ахарнян («Ахарняни», 609).
Марпсій — невідомий оратор і політик («Ахарняни», 702).
Масінтій — ім’я раба («Оси», 433).
Мегакл — ім’я, яке часто зустрічалося в роді Алкмеонідів, одному з найзнатніших в Афінах («Хмари», 47. 815).
Мегара (або Мегари) — головне місто Мегариди, сусідньої з Аттікою області («Ахарняни», 524; «Оси», 57; «Лісістрата», 1190; «Мир», 246. 248).
Мегарці — жителі Мегари.
Мегенет — афінянин («Жаби», 965).
Медея — дочка Колхідського царя Еета. Допомогла ватажкові аргонавтів Ясонові здобути золоте руно. Покинута ним, вбила синів, народжених від Ясона. Доля Медеї послужила основою для трагедій («Мир», 1013).
Меланіон — міфічний соромливий юнак, який уникав товариства жінок («Лісістрата», 799. 810. 822).
Меланфій — трагічний поет («Мир», 804. 1011).
Мелеагр — син калідонського царя Ойнея і Алтеї, учасник походу аргонавтів, організатор полювання на калідонського вепра. Після полювання у суперечці він убив улюбленого брата своєї матері, за що вона прокляла сина («Жаби», 864).