Пробач, герою славний, не зважай на це,
Коли селюк убогий щось не так сказав.
580 А що казав ти?
Дікеополь
Вже забув.
Ламах
Та як це так?
Дікеополь
Від зброї слабне пам'ять і нудить мене.
Відсунь, відсунь хоч трохи те страховище.
(Показує на щит).
Ламах
(кладе щит)
Ну ось.
Дікеополь
Переверни ще вниз Горгоною.
Ламах
Поклав.
Щит, покладений опуклою стороною вниз, нагадує плювальницю.
Дікеополь
(нахилившись над щитом)
Одну пір'їну дай ще з китиці.
Ламах
Бери.
Дікеополь
А ще підтримай мені голову,
Бо на блювоту зводить! Це од китиць тих.
Ламах
Пір'їною блювоту викликатимеш?
Це з китиці пір'їна!
Дікеополь
А скажи мені,
Чи не з індика вискуб ти пір'їну цю?
Ламах
590 Загинеш, дурню!
Дікеополь
Гинути й не думаю.
Тобі це не під силу. Заперечуєш?
Ну що ж, коли ти збройний, то зґвалтуй мене.
Ламах
Перед вождем, жебраче, так злословити?
Дікеополь
По-твоєму, жебрак я?
Ламах
Ну, а хто ж іще?
Дікеополь
Хто? Чесний громадянин, а не вискочень:
Війна — й мене до війська зараховують,
Війна — тобі платню вже нараховують.
Ламах
Мене ж обрали…
Дікеополь
Три зозулі кукнули.
А мир уклав я, бо таке вже зло бере,
600 Як посивілі на війну шикуються,
А ти й подібні бевзні, де ви, де тоді? —
Ті,Тизамени, Гіппархідопідлії, —
Чкурнули і послами вже у Фракії,
А ті — в Хареті, інші — у Хаонії.
Геретотеодори, Діомейхвальки —
У Камарині, в Гелі, в Сміхогороді.
Ламах
І їх обрали…
Дікеополь
А чому пішло вже так,
Що вигідна посада вам трапляється,
А тим ніколи?
(Звертається до одного з ахарнян).
Маріладе, сам скажи:
610 Ти он посивів, а послом хоч раз бував?
Марілад заперечливо хитає головою.
От бач, а розторопний, працьовитий він.
А ти, Дракіле, ти, Прініде, й інші з вас
Бували, може, в Персії, в Хаонії?
Всі заперечливо хитають головою.
Ну от. А Ламах був там. І Кесірій був.
Хоч за борги недавно власні друзі їх
За двері викидали, наче сміття те,
Що то під вечір з хати за поріг летить.
Ламах
Народна владо! Це вже годі стерпіти!
Дікеополь
Ну, звісно, як не буде грошей в Ламаха.
Ламах
620 Усім пелопоннесцям оголошую
Війну нещадну. Де б лише не стрінув їх,
На морі й суходолі, — скрізь каратиму.
(Заходить в свій дім).
Дікеополь
А я пелопоннесцям оголошую
І жителям Мегари та Беотії:
Торгуйте всі зі мною, а не з Ламахом.
(Виходить).
Корифей
Переміг чоловік той словами мене й заохотив народ наш до миру.
Тож одкиньмо плащі й легконогим гуртом затанцюймо на лад анапестів.
З того часу, як хором комічним поет, наш провідця, керує на сцені,
Ще ніколи він сам не приходив сюди, щоб умінням своїм хизуватись.
630 Та театр очорнили його вороги серед вас, легковірних афінян:
Непристойно, мовляв, насміхається він у комедії з міста й народу.
Отже, вам, легковірним, сьогодні поет хоче слово в свій захист сказати,
Добре знаючи те, що для міста свого не одне він зробив добродійство.
О коли б не поет, то давно б уже ви потонули в хвальбі чужоземців.
Не радійте — він радив — чужій похвальбі, будьте пильними в справах державних.
А, було, хитромудрі союзні посли, аби лиш туману напустити,
Називали фіалковінцевими вас, ну а ви на слова ті відразу
Аж сопіли від радості, дерли носи, ледь торкаючись лави задами.
А буває й таке, що підлиза меткий промовляє: «Блискучі Афіни!»
640 Геть усе ви готові оддати тому, хто згадав вам про блиск… оселедців,
Поступаючи так, має нині поет не одну перед вами заслугу,
Ще й про владу народну не раз говорив, як в союзних містах вона править,
Ось тому, коли з різних окраїн посли вам нестимуть належну данину, —