Жеронт. А ми, добродію, просимо вас докласти всіх зусиль, щоб визволити дочку мою з цієї напасті.
Сганарель. О, не турбуйтесь! Скажіть-но мені, чи ця недуга дуже її мучить?
Жеронт. Так, добродію.
Сганарель. То й краще. А що, їй часом дуже болить?
Жеронт. Дуже.
Сганарель. Чудово! А чи ходить вона… знаєте… в одне місце?
Жеронт. Так.
Сганарель. Багато?
Жеронт. Цього я не знаю.
Сганарель. А гущина речовини доброї якості?
Жеронт. Я не розуміюся на таких речах.
Сганарель (до. Люсінди). Дайте мені вашу руку. (До Жеронта). Так, так, пульс показує, що дочка ваша німа.
Жеронт. Аякже, добродію, та це ж і є її недуга, ви виявили її відразу.
Сганарель. Ще б пак!
Жакліна. Дивіться-но, як він скоро відгадав її недугу!
Сганарель. Ми, видатні лікарі, відразу розуміємо, в чому саме справа. Який-небудь невіглас, звісно, завагався б та й почав би вам торочити: оце — те-то, а оце — те-то; а я з першого ж погляду осягаю розумом суть справи і заявляю вам, що ваша дочка німа.
Жеронт. Так-то воно так, проте я дуже хотів би, щоб ви мені пояснили, з чого ж постає ця недуга?
Сганарель. Нічого немає легшого! Це постає з того, що їй відібрало мову.
Жеронт. Чудово, але причина? Скажіть мені, будьте ласкаві, яка ж причина того, що їй відібрало мову?
Сганарель. Всі наші найславетніші вчені скажуть вам, що це — наслідок утруднення орудувати язиком.
Жеронт. А ваша особиста думка щодо цього утруднення орудувати язиком?
Сганарель. Арістотель каже щодо цього багато гарних речей.
Жеронт. Та, мабуть.
Сганарель. О, то була велика людина!
Жеронт. Безперечно.
Сганарель. Справді велика людина; (піднімаючи агору руку) людина, що була вища від мене ось на стільки. Отже, вертаючись до нашого обмірковування, я стверджую, що до цього утруднення орудувати язиком спричинилися певні соки, що їх ми, вчені, звемо шкідливими соками, тобто… шкідливими соками; а через те що гази, які формуються під впливом випарів, що утворюються у сфері хвороб, доходячи… так би мовити… до… Ви розумієте по-латинському?
Жеронт. Не розумію ані словечка.
Сганарель (схоплюючись). То ви не розумієте по-латинському?
Жеронт. Ні.
Сганарель (з запалом). Cabricias arci thuram, саtalamus, singulariter, nominativo, haec musa, муза bonus, bona, bonum. Deus sanctus, estne oratio latinas? Etiam, так. Quare, чому? Quia substantivo et adjectiyum concor dat in generi, ntmierum et casus.
Жеронт. Ах, чому я не вчився!
Жакліна. Ох, та й розуму ж у нього — сила!
Лука. Атож, такий уже мудрий-премудрий, що нічого й не второпаєш!
Сганарель. Отже, коли ці гази, про які я вам розповідаю, проходять з лівого боку, де міститься печінка, у правий бік, де міститься серце, то трапляється, що легеня, яку ми звемо по-латинському armyan, сполучаючись із мозком, який ми називаємо по-грецькому nasmus, за допомогою порожнистої вени, яку ми звемо по-давньоєврейському cubile, зустрічається на своєму шляху з і вищезазначеними газами, що наповнюють черевні порожнини лопаток, і через те, що вищезазначені гази… — будь паска, прислухайтеся добре до того, що я вам пояснюю, — і через те, що вищезазначені гази до певної міри шкідливі… — Слухайте ж добре, заклинаю вас.
Жеронт. Аякже, аякже.
Сганарель. До певної міри шкідливі з причини… Пудьте уважні, прошу вас.
Жеронт. Я уважний.
Сганарель. З причини їдкості соків, які збираються в западині діафрагми, то трапляється, що ці гази… Ossabandus, nequeis, nequer, potarinum, quipsa milus. Оце, власне кажучи, й спричинилося до того, що донечка наша оніміла.
Жакліна. Ах, так і шкварить, так і шкварить! Ну й чолов’яга!
Лука. Чом я не такий язикатий!
Жеронт. Ви пречудово все пояснили, це безперечно. Лише єдина річ мене вразила — це щодо місця печінки та серця. Мені здається, що ви їх розміщуєте не так, як є насправді; адже ж серце в нас із лівого боку, а печінка — з правого.
Сганарель. Атож, колись це було саме так, але ми все те змінили, і медицина вдається тепер до нових методів.
Жеронт. А я того й не знав; прошу вибачити мені моє неуцтво.