Сганарель. Авжеж. Полишіть на мене цю справу; я маю засоби проти всього, та й наш аптекар допоможе нам. (До Леандра). Одне слівце. Ви бачите, що її палкий потяг до того Леандра суперечить волі її батька, що не можна гаяти часу, що соки дуже закислилися і що конче потрібно негайно знайти засіб проти цієї недуги, яка може погіршитися, якщо зволікати. Як на мене, то я бачу тут лише єдиний засіб, а саме: доза проносної втечі, яку ви змішаєте як слід з двома драхмами шлюбних пілюль. Може, вона буде дещо упиратися проти тих ліків, але ж ви — добрий фахівець, тож. ви й повинні самі, і то якнайкрасномовніше, переконати її й умовити проковтнути цю штуку. Ідіть же походіть з нею по садочку, щоб підготувати соки, а я тим часом побалакаю тут з її батьком. Але найголовніше — не марнуйте часу. Беріться ж до лікування! Мерщій! Мерщій беріться до лікування!
Жеронт. Про які ліки, добродію, ви щойно говорили? Я зроду не чув таких назв.
Сганарель. Це ліки, що їх дають слабим лише в разі гострої потреби.
Жеронт. Чи ви бачили коли таку зухвалість?
Сганарель. Дівчата бувають часом трохи норовливі.
Жеронт, Ви не повірите, як вона втіпалася в отого Леандра.
Сганарель. Гаряча кров запалює молоді серця.
Жеронт. Щодо мене, то тільки-но я дізнався про те шалене кохання, так відразу ж і почав тримати дочку мою під замком.
Сганарель. І дуже розумно зробили.
Жеронт. І я вжив усіх засобів, щоб перешкодити їм зустрічатися.
Сганарель. Чудово!
Жеронт. Ще встругнули б що-небудь, коли б я дозволив їм бачитись.
Сганарель. А звісно.
Жеронт, Я думаю навіть, це дівчисько не від того, щоб утекти з ним.
Сганарель. Який мудрий висновок!
Жеронт. Мене попередили, що він докладає всіх сил, щоб таки поговорити з нею.
Сганарель. Ото негідник!
Жеронт. Але він тільки марнує час.
Сганарель. Гм!.. Гм!..
Жеронт. І я зроблю все, щоб не дати йому побачитися з нею.
Сганарель. Ще б пак! Адже ж він має справу не з яким-небудь дурнем; таж ви знаєте стільки способів, які йому й не снилися. Вам же розуму не позичати!
Лука. Ой пане! Та й зчинилася ж буча, сто чортів! Ваша дочка втекла з отим своїм Леандром. Це ж він-був аптекарем, а ось і пан лікар, що встругнув цю штуку.
Жеронт. Як?! Ой, зарізали ж мене, вбили! Мерщій покличте поліцію і не випускайте його звідси! От вража душа, що надумав! Я віддам вас до суду, і він вас покарає!
Лука. Ага! Їй же богу, пане лікарю, вас таки повісять! Не рухайтеся з місця!
Мартіна (до Луки). Ах, боже ж мій милосердний! Насилу знайшла цей дім! Скажіть мені, що у вас тут чувати про того лікаря, якого я вам порадила?
Лука. А ось він; його зараз повісять.
Мартіна. Як! Мого чоловіка повісять! Та що ж він такого накоїв?
Лука. Він тут такого накоїв, що за його допомогою викрадено в нашого господаря дочку.
Мартіна. Ой лишенько! Чоловіченьку, та чи то ж правда, що тебе повісять?
Сганарель. Ти ж бачиш! Ах!
Мартіна. Та невже ж ти даси себе загнати на той гніт в присутності стількох людей?
Сганарель. А що ж мені накажеш робити?
Мартіна. Коли б ти хоч порубав усі наші дрова, то я б ще сяк-так потішилася.
Сганарель. Забирайся звідси, ти мені краєш серце.
Мартіна. Ні, я залишуся, я Хочу піддати тобі духу перед смертю. Ні, ні, я тебе нізащо не покину, поки не побачу на власні очі, що тебе таки й справді повісили.
Сганарель. Ах!..
Жеронт (до Сганареля). Комісар зараз прийде, вас запроторять у затишне місце і як слід провчать.
Сганарель (навколішках). Ой лелечко мій! А чи не можна замінити все на кілька ударів палицею?
Жеронт. Ні, ні! Нехай вирішує правосуддя. Але що я бачу?
Леандр. Добродію, дозвольте мені як Леандрові з’явитися знову вам на очі і повернути вам Люсінду. Ми вирішили з нею тікати і взяти таємно шлюб, але цей намір поступився місцем багато чеснішому вчинкові. Я не хочу викрадати у вас вашої дочки, я волію одержати її з ваших власних рук. Скажу вам лиш одне, добродію, — щойно я дістав кілька листів, з яких довідався, що дядько мій помер і я став спадкоємцем усього його майна.